Чемпіонат – це не тільки радість, але й сльози. Претензій до суддівства не має як правило, лише команда, яка посідає перше місце. «А ми, ми чим гірше?». «А нас за що так опустили?» – ці озвучені вголос чи потайні думки негайно розходяться хвилями щойно оголошується вердикт. «А судді хто, ми їх не знаємо!»
Шановні учасники змагань гірських походів! Пройде не так багато років і суддями станете ви і так само (якщо не більше буде претензій до вас). Пам’ятайте про це.
Насправді, на чемпіонаті немає тих, хто програв, програли ті, хто не пройшли, не пішли в гори. Чемпіонат – не лише місця, це можливість подивитися на рівень розвитку виду спорту в країні взагалі та обмін досвідом: в тактиці, спорядженні, технічних прийомах, розкладці і, навіть, в технологіях написання звітів. Звіти ви пишете не для себе, а для колег. Ну зробіть так, щоб вони були максимально інформативними, з якісними фотографіями та мапами. Безумовно, рівень спортивних гірських походів стає вищим і нам є чим пишатися.
Похід чемпіонів – групи Олександра Павлова (Одеса) вдало поєднав традиції туристських транспоходів у слабо освоєному районі Куйлю-Терскея, нашпигований великою кількістю локальних перешкод та тривалим перебуванням у зоні льодовиків, численними першопроходами та оригінальним проходженням перевалів обумовлюючих категорій.
Похід срібних призерів – групи Олександра Клипача (Київ) в районі хребта Джани-Джер майже наступив на п’яти лідеру по балам і став абсолютним лідером по новизні, пройдений без організації закидок та показав максимальні туристичні можливості цього практично невідомого гірській спільноті району.
Бронзовий призер Чемпіонату – група Сергія Ропіна (Харків) пройшла красивий і самий технічний по складності маршрут у Фанах. З такими дівчатами, як у Ропіна, дійсно можна перевернути гори. Чудово оформлений звіт. Може слід спробувати на майбутнє почати використовувати автоклав?
Складні погодні умови Східного Заалаю на п’ятикілометрових висотах перед ключовою перешкодою завадили дружній групі Богдана Грабця (Київ) зайняти призове місце. Це життя. Головне, що група отримала памірський досвід та не втратила бажання ходити надалі.
Треба також подякувати локомотиву сьогоднішнього Дніпровського туризму Володимиру Кирпі, який від року в рік прогресує, набирається досвіду та не боїться брати участь в чемпіонаті. Хто знає, яке б місце зайняла команда, якби погодні умови на Кавказі в 2019 році склалися б більш вдало?
Головна причина заниження оцінок групи Романа Сакова (Київ) по Киргизьському хребту полягала в сході учасників на початку маршруту. Робочий момент, але сувора суддівська бригада побачила тут і тактичний прорахунок і порушення безпеки. Також не впливають позитивно на суддівську оцінку невисока якість фотографій та чіткого фотопідтверждення перебування всього складу групи на локальних перешкодах. Головне – не здаватись, а зробити правильні висновки з помилок.
Ну і, безумовно, слід сказати спасибі Суддівський бригаді, яка на цьому чемпіонаті відпрацювала неупереджено, професійно та об’єктивно настільки, наскільки на це здатні живі люди.
Олег Янчевський,
головний суддя групи гірських походів IV-VI к.с.