Методичні роз’яснення щодо суддівства змагань зі спортивного гірського туризму

ФЕДЕРАЦІЯ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КОМІСІЯ З ГІРСЬКОГО ТУРИЗМУ

МЕТОДИЧНІ РОЗ’ЯСНЕННЯ

ЩОДО СУДДІВСТВА ЗМАГАНЬ

ЗІ СПОРТИВНОГО ГІРСЬКОГО

ТУРИЗМУ

Затверджено

на засіданні Виконкому

Федерації спортивного

туризму України,

від 17 квітня 2010 р.,

протокол № 4, п. № 3

МЕТОДИЧНІ РОЗ’ЯСНЕННЯ

ЩОДО СУДДІВСТВА ЗМАГАНЬ

ЗІ СПОРТИВНОГО ГІРСЬКОГО ТУРИЗМУ

ВСТУП

Загальні питання суддівства регламентуються Правилами змагань зі спортивного туризму (далі – Правила) [1]. Однак відсутність єдиної школи, різний рівень підготовки і підходу до суддівства в різних регіонах породжували різночитання і розбіжності в процесі проведення змагань. У зв’язку з цим були розроблені методичні рекомендації «Змагання зі спортивного гірського туризму», які дозволили забезпечити однозначне трактування, роз’яснення і уточнення окремих положень Правил.

Методичні рекомендації протягом останніх п’яти років постійно були додатком до Умов при проведенні змагань з гірського туризму – від міських і до всеукраїнських Чемпіонатів і Кубків – і дозволили забезпечити однаковий підхід у суддівстві з боку учасників і суддів, звести до нуля численні протести, які раніше мали місце.

Після схвалення гірської комісії і слухачів трьох всеукраїнських і численних регіональних семінарів вони були покладені в основу методичних роз’яснень, розроблених відповідно до рекомендацій п. 1.3.1 чинних Правил.

Пункти, позначені зірочкою (*), а саме – 2.9.1*, 2.9.3*, 6.5*, 8.2.2*, внесені до методичних роз’яснень тимчасово до затвердження їх у якості змін і доповнень до розділу «Гірський туризм» Правил.

З М І С Т

Г Л А В А  1. ЗАГАЛЬНІ  ВІДОМОСТІ ПРО ЗМАГАННЯ З ГІРСЬКОГО ТУРИЗМУ

§1. Умови проведення змагань і показ дистанцій

§2. Проходження дистанцій

§3. Контрольний вантаж

§4. Транспортування потерпілого

§5. Переправа учасників і вантажу

§6. Варіанти проходження дистанцій

Г Л А В А  2. ОРГАНІЗАЦІЯ СУДДІВСТВА ЗМАГАНЬ

§7. Основні положення суддівства

§8. Групи порушень та їх особливості

Г Л А В А  3. ПОРУШЕННЯ ТЕХНІКИ СТРАХОВКИ

§9. Втрата страховки (командної або суддівської)

§10. Перервана страховка (командна або суддівська)

§11. Неправильна страховка

§12. Пропуск точки  страховки проміжної

§13. Вихід на «маятник»

Г Л А В А  4.  ПОРУШЕННЯ ТЕХНІКИ РУХУ

§14. Зрив верхнього учасника з повисанням на суддівській страховці

§15. Втрата при проходженні дистанції

§16. Вихід за обмеження

§17. Використання опори за обмеженням

§18. Використання суддівського спорядження

§19. Неправильне виконання технічного прийому

Г Л А В А  5. ПОРУШЕННЯ ТАКТИКИ ПРИ  КОМПІЛЯТИВНІЙ СИСТЕМІ

§20. Загальні відомості

§21. Повна зміна заявлених маршрутів або спецприйомів

§22. Зміна маршруту (спецприйому) або способу його проходження (виконання)

§23. Зміна схеми технічного прийому, місця його застосування або технічних засобів

§24. Зміна способу або порядку транспортування контрольного вантажу

§25. Відхилення від заявленого часу

§26. Загальне враження

Г Л А В А  6. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  БЕЗПЕКИ

§27. Загальні положення

§28. Точки і пункти страховки

§29. Суддівська і командна страховка

§30. Інші вимоги щодо забезпечення безпеки

Додаток  1

ЛИТЕРАТУРА

Г Л А В А  1. ЗАГАЛЬНІ  ВІДОМОСТІ ПРО ЗМАГАННЯ З ГІРСЬКОГО ТУРИЗМУ

§1. Умови проведення змагань і показ дистанцій

1.1. Умови проведення змагань

Гірські змагання незалежно від класу дистанцій, форми їх проведення, значимості і системи визначення результатів передбачають розробку умов.

При проведенні змагань не вище V рангу, зокрема обласних, і на дистанціях не вище І – ІІ класів складності Правилами допускається доводити учасникам умови змагань усно, що, як правило, є недоцільним.

1.2. Призначення Умов змагань

У доповнення до Положення можуть бути розроблені Умови проведення змагань, в яких дається опис технічних характеристик маршрутів і спецприйомів та, при необхідності, визначаються особливості їхнього проходження і виконання. Умови повідомляються учасникам до жеребкування з відповідного виду програми виступів.

Умови висвітлюють особливості проведення змагань, доповнюючи, уточнюючи та конкретизуючи програму виступів, передбачену Положенням. При цьому, визначають вимоги до старту і фінішу, до спорядження і контрольного вантажу і до способів його транспортування, до проходження маршрутів і виконання спеціальних технічних прийомів (далі – спецприйоми) і цілого ряду інших важливих моментів, включаючи основні положення по забезпеченню безпеки при безпосередньому проведенні змагань.

Учасники змагань із числа запропонованих умовами варіантів одержують можливість при складанні заявки з тактики (п. 1.4) вибирати окремі з них з урахуванням своїх можливостей та виходячи з рівня своєї кваліфікації.

1.3. Складові частини умов змагань

При проведенні змагань у двох і більше видах програми умови зазвичай складаються з двох частин:

а) Загальні умови – вимоги, що стосуються положень, які поширюються на проведення змагань у цілому;

б) Умови – вимоги до виступу учасників в окремих видах програми змагань, тобто з проходження окремих дистанцій.

Невід’ємною частиною Умов є, як правило, схеми дистанцій.

1.4. Бланк Заявки-картки

Заявка-картка незалежно від прийнятої системи оцінювання результатів виступів, тобто форми проведення змагань, містить наступні чотири частини:

1) Заголовну у вигляді інформації про змагання, про учасників виступу та про вид програми з окремими уточненнями.

2) Заявку команди на проходження маршрутів (виконання спецприйомів);

3) Картку судді з тактики для реєстрації допущених учасниками відхилень від заявленої тактики при проходженні дистанції;

4) Картку секретаря виду (дистанції) для підрахунку суми штрафних балів за допущені відхилення від заявленої тактики.

1.5. Оцінка порушень тактики

Штраф за зміну тактики виставляється за кожне порушення кожному учаснику і на кожному маршруті.

Порядок оцінки порушень заявленої тактики визначається формою проведення змагань.

Зокрема, при проведенні змагань:

а) за заданою програмою – порушення заявленої тактики оцінюються відповідно до таблиці штрафів з тактики в розділі «Гірський туризм» Правил [1];

б) за програмою на вибір і комбінованою програмою – можливі і допустимі тактичні дії, а також покарання за їх порушення заздалегідь визначаються ГСК і одержують оцінку в Умовах.

§2. Проходження дистанцій

2.1. Вимоги до проходження дистанцій

Всі учасники змагань проходять дистанцію зі своїм спорядженням, з контрольним вантажем або з потерпілим (п. 4.1) від старту до фінішу через визначені пункти в Маршрутному листі,  дотримуючись вимог правил техніки руху і страховки, а також виконуючи Загальні умови щодо проведення змагань та Умови з кожного виду програми.

Орієнтовна форма Маршрутного листа додається (Додаток 1).

2.2. Початок руху

Початком руху учасника на старті та під час проходження кожного маршруту є:

а) на маршруті – зміна хоча б однієї точки опори на перилах або на рельєфі в русі, тобто зміна положення учасника;

б) біля підніжжя крутого схилу, тобто понад 50° (ступінь крутості схилу (крутий чи пологий) визначається Умовами):

• у небезпечній зоні – зняття учасника з самостраховки;
• у безпечній зоні, біля підніжжя крутого схилу, коли самостраховка відсутня, – відрив підошов взуття обох ніг від підніжжя схилу.

Між підніжжям схилу і початком маршруту (на схилі) доцільно провести лінію обмеження (далі – ЛО), яка забезпечить чіткість фіксації початку руху.

Рельєф за ЛО або безпосередньо лінія обмеження завжди є частиною маршруту або дистанції тобто входять до їх складу.

2.3. Проходження маршрутів

2.3.1. Під час проходження маршрутів і виконання спецприйомів, залежно від виду страховки, якою учасник забезпечений на маршруті, учасник може бути верхнім або нижнім.

2.3.2. Верхнім (першим) є учасник, що забезпечений:

а) при підйомі або спуску лазінням – нижньою командною страховкою;

б) при траверсі – командною страховкою з одного боку.

2.3.3. Нижнім (другим, третім і т.д.) – є учасник, що:

а) при підйомі або спуску лазінням – забезпечений верхньою командною страховкою;

б) при траверсі уздовж крутого схилу (стінний маршрут) – забезпечений (можуть бути три варіанти забезпечення):

• перший – двосторонньою командною страховкою;
• другий – одинарними командними перилами та командною страховкою з одного боку;
• третій – двома нитками паралельних і рознесених (не здвоєних) командних перил, закріплених, як правило, у різних точках: верхні перила – для самостраховки, нижні – вантажні (рух з 2-ма самостраховками, закріпленими на карабінах, що ковзають, на різних перилах);

в) при переході уздовж некрутого схилу (на вибір два варіанти) – забезпечений:

• командною страховкою з одного боку та з перестьобуванням у точках страховки проміжних (далі – ТСП) при їх наявності;
• одинарними командними перилами (рух на карабіні, що ковзає).

2.3.4. Зміна ведучого (верхнього), якщо інше спеціально не визначено Умовами:

а) зараховується тільки при проходженні маршрутів лазінням (вільним або комбінованим) на підйомі і при траверсі крутого схилу (п. 2.2, «б»), але не підчас руху вздовж перил або при підйомі по вірьовці;

б) здійснюється перед початком підйому по наступному маршруту в нижньому пункті страховки (далі – ПС) або точці страховки (далі – ТС), а при траверсі – у вихідному пункті ТС/ПС.

2.3.5. Вважається, що пункти і точки ТС, ТСП, ПС і контрольні пункти (далі – КП) учасник:

а) відвідав – після того, як торкнувся, як правило, кистю руки спорядження або іншого предмета, закріпленого на даному пункті, або позначеного на рельєфі місця (плями, гака, кола);

б) пройшов – після того, як відстебнув карабін самостраховки від даного ТС/ПС, а за відсутності самостраховки – перетнув лінію обмеження (ЛО) за межами даного пункту або точки, якщо інше спеціально не визначено Умовами;

в) пропустив – якщо командна страховка не проходить через карабін, закріплений на даному пункті або в даній точці в такі моменти:

• на підйомі – закріпив командну страховку в наступному пункті ТС/ПС або ТСП;
• на траверсі – стоячи на місці (не повертаючись), учасник не може закріпити вірьовку в попередньому (пропущеному) пункті ТС/ПС або ТСП.

2.4. Порядок проходження дистанцій

2.4.1. При подоланні дистанції не допускається:

а) здійснювати підйом/спуск у межах одного маршруту більш ніж одному учаснику, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

Наприклад, допускається одночасний спуск/підйом «потерпілого» з супроводжуючим по одному маршруту;

б) перебувати учаснику над учасником в межах одного маршрут;

в) навантажувати непризначені для пересування та виконання спецприйомів конструктивні елементи обладнання дистанції (за винятком спеціально визначених Умовами місць і точок).

Наприклад, суддівські блокування гаків або підвіски суддівських страховок, безпосередньо суддівські страховки (пп. 18.1 та 18.2);

г) навантажувати учасникам перила самостраховки для пересування і, насамперед, не руками, а іншими частинами тіла (п. 7.2.7).

Наприклад, використовувати перила на маршруті в якості опори для підошов взуття;

д) використовувати при підйомі/спуску на скелях, якщо інше спеціально не визначено Умовами:

• зачепи спеціальні (наприклад, скай-хуки та інші);
• тверді подовжувачі (наприклад, льодовий інструмент);

е) підсаджувати учасника або використовувати при підйомі тіло напарника, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

2.4.2. При проходженні дистанції не допускається застосовувати особисте та командне спорядження (пп. 19.2 та 30.2):

а) верхньому учасникові (тому, хто йде першим) – залишене або заздалегідь занесене на дистанцію, своєю або попередньою командою (учасником);

б) нижньому учасникові (другому, третьому і т.д.) – залишене на дистанції попередньою командою (учасником);

в) всім учасникам – при одночасному, але відокремленому виступі зв’язок (з роздільним заліком) – навмисно або випадково залишене на ТС/ПС або в ТСП іншими зв’язками, у тому числі з однієї команди.

2.4.3. Спорядження, що було залишено на одному маршруті (ділянці дистанції між двома ПС/ТС), не може бути знято або нове закріплено учасником, що рухається по паралельному маршруту.

2.4.4. Все спорядження (розбухтовані вірьовки – п. 2.5) і контрольний вантаж повинні пройти разом з учасниками через усі пройдені ними ТС/ПС, які пройшли учасники, якщо в окремих випадках інше спеціально не визначено Умовами.

2.4.5. Вважається, що спорядження (крім розбухтованих вірьовок – п. 2.5) пройшло через пункт, якщо через ТС/ПС пройшов учасник, який транспортує дане спорядження на собі або в руках.

2.5. Транспортування вірьовок

2.5.1. На змотані (збухтовані) вірьовки поширюються в цілому всі вимоги до спорядження (пп. 2.4.3 ÷ 2.4.5).

2.5.2. Вважається, що розбухтована вірьовка пройшла через даний пункт ТС/ПС, якщо:

а) під час руху учасника між граничними пунктами маршруту вірьовку протягли через карабіни, закріплені на пройдених учасником ТС/ПС (п. 2.5.3);

б) хоча б частина вірьовки в процесі використання була протягнена через страховочний пристрій або карабін, закріплений на даному ТС/ПС.

Наприклад, учасник піднявся з розбухтованою вірьовкою лазінням до верхнього ПС і організував напарникові командну страховку, використавши, наприклад, 1/3 довжини вірьовки. Через карабін на верхньому ПС пройшла тільки частина вірьовки, але вважається, що дана вірьовка пройшла через відповідний верхній ПС, оскільки була на ньому використана.

2.5.3. При проходженні дистанції страховочні та/або несучі вірьовки не допускається:

а) волочити по «землі» при перенесенні всієї, частини, петлі або кінця вірьовки (п. 15.4.2);

б) протягати уздовж схилу між двома верхніми ТС/ПС без проходження вірьовки через карабін на ТС/ПС у місці початку руху учасника (п. 2.5.2, «б»);

в) скидати або перекидати, якщо не закріпити або хоча б не тримати в руках один кінець (п. 15.4.1).

2.6. Спуск учасників

2.6.1. При проходженні дистанції учасники можуть використати три варіанти спуска: по вірьовці, уздовж перил та лазінням (п. 19.5).

2.6.2. Початком спуску вважається момент зняття учасника з самостраховки або перетинання лінії обмеження (ЛО), якщо самостраховка Умовами не передбачена.

Наприклад, в безпечній зоні, яка спеціально визначається Умовами.

2.6.3. Закінченням спуску, але не фінішем, є момент організації учасником самостраховки в кінцевій або в проміжній ТС/ПС, а в безпечній зоні – момент торкання підніжжя схилу підошвами взуття.

2.7. Фініш учасників

2.7.1. Судді фіксують фініш і, як наслідок, виступ учасників вважається завершеним, коли всі учасники, у тому числі потерпілий (п. 4.1) та/або контрольний вантаж, перебувають у межах фінішного майданчика на самостраховці, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

2.7.2. Рішення про завершення виступу (фініш), враховуючи дотримання учасниками вимог п. 2.7.1 та в межах загального контрольного часу То, може бути прийнято тільки суддями.

Проте капітан може в будь-який момент прийняти рішення про відмову продовжувати виступ, але при цьому буде вважатися, що команда зійшла з дистанції, тобто не пройшла її.

2.7.3. Для кожного виду змагань момент фінішу повинен бути визначений Умовами. У межах фінішного майданчика всі учасники, по можливості, повинні перебувати на самостраховці, що виключає небезпечну метушню при просмикуванні вірьовок.

2.8. Дотримання загального контрольного часу

У момент спливання загального контрольного часу (То) і при перебуванні на дистанції частини або всіх учасників, а також контрольного вантажу (усього або частини), потерпілого (п. 4.1)  виступ може бути завершений за двома варіантами:

а) зняттям учасників з даної дистанції, оскільки вони не вклалися в загальний контрольний час (То);

б) фінішем «по особливих умовах», якщо така форма фінішування передбачена Умовами.

2.9. Фініш «по особливих умовах»

2.9.1*. Команди, які перевищили час змагань (Тс), знімаються з дистанції і не одержують залік за результатом виступу.

2.9.2. При фініші «по особливих умовах» в момент спливання гранично допустимого загального контрольного часу (То) учасники змагань припиняють виступ, оскільки перевищення То Правилами не допускається, і одержують штрафи, які можна розділити на дві групи:

а) основний штраф – за заявлені і не пройдені маршрути або не виконані спецприйоми (п. 2.9.5);

б) додатковий штраф – за фініш «по особливих умовах» (п. 2.9.4).

При «фініші по особливих умовах» час проходження дистанції (Тф) приймають рівним загальному контрольному часу (То), тобто Тф = То.

2.9.3*. Основний штраф визначається в балах в межах від 10 до 20 відсотків від розміру експертної оцінки складності маршрутів та спецприйомів. Експертна оцінка визначається з урахуванням складності рельєфу за методикою UIAA на основі таблиці 3.15.1 Правил. Конкретні розміри штрафу встановлюються Умовами проведення відповідних змагань.

2.9.4. Додатковий штраф встановлюється у момент спливання загального контрольного часу (То) і рекомендується призначати:

а) за кожен пункт (ПС/ТС, КП, у тому числі Ф), які не відвідав або не встиг пройти кожний:

• учасник команди (зв’язки) у виді

«Гірські перешкоди»                                        – по 10 балів,

• потерпілий (п. 4.1)                              – по 20 балів,
• рюкзак з контрольним вантажем – по 20 балів;

б) незалежно від місця розміщення на дистанції за кожного(у):

• учасника команди (зв’язки) у виді

«Рятувальні технічні прийоми»                         – по 10 балів,

• одиницю основного спорядження         – по 10 балів.

Наприклад, за кожну основну вірьовку, не просмикнуту на фініші або залишену на дистанції –  штраф по 10 балів.

2.9.5. Учасники змагань, переведені суддівською колегією на укорочений або спрощений варіанти проходження дистанції (п. 6.1) додатковим штрафом за заявлені, але не пройдені маршрути або невиконані спецприйоми основної частини дистанції не караються.

Їхній виступ оцінюють як проходження не заявленого, відповідно, укороченого або спрощеного варіанта дистанції, запропонованого ГСК, з відповідним загальним контрольним часом (То) и, при необхідності, нормативним (Тн), а також з «фінішем по особливим умовам» на загальних підставах (пп. 2.8 і  2.9.2 ÷ 2.9.4).

2.9.6. Кожен маршрут вважається пройденим тільки в тому випадку, якщо в кінцевому пункті ПС (ТС) даного маршруту у виді змагань:

а) «Гірські перешкоди» – перебувають на самостраховці всі учасники і контрольний вантаж;

б) «Рятувальні технічні прийоми» – перебувають на самостраховці всі учасники (на фінішному маршруті) і, в тому числі, коли:

• доставлений потерпілий (п. 4.1) і він поставлений на самостраховку;
• став (поставлений) на самостраховку учасник після підйому з тріщини або «самовилазу».

2.9.7. Частково пройдений маршрут або частково виконаний спецприйом учасникам не зараховується.

Наприклад, учасник не встиг стати на самостраховку або не встигли поставити потерпілого з супроводжуючим у кінцевому ПС або ТС маршруту на самостраховку.

2.9.8. Штрафи, отримані за порушення техніки руху і страховки на не до кінця пройдених маршрутах або при недовиконаних спецприйомах, заявлених або не заявлених, не анулюються.

§3. Контрольний вантаж

3.1. Загальні положення

3.1.1. Маса контрольного вантажу, порядок розподілу його між учасниками і способи транспортування визначаються Положенням та/або Умовами (пп. 19.6 та 30.3).

3.1.2. Розподіл контрольного вантажу зазвичай довільний (кількість рюкзаків та їх маса), транспортувати його може один учасник або кілька, якщо інше спеціально не зазначено Умовами.

3.1.3. Транспортувати контрольний вантаж допускається тільки в окремих рюкзаках учасників і окремо від спорядження.

Контрольний вантаж видає учасникам змагань і контролює його пакування в командні рюкзаки суддя при учасниках.

3.1.4. Контрольний вантаж, що був залишений на одному маршруті, не може бути знятий або новий закріплений учасником, що рухається по паралельному маршруту.

3.1.5. За відсутність необхідної кількості контрольного вантажу в рюкзаках після фінішу, тобто за його втрату, незалежно від причини (випав, викинули або не взяли на дистанцію), повну відповідальність несуть самі учасники.

3.1.6. Після фінішування контрольний вантаж повинен бути повернутий у межі зони для перевірки спорядження.

3.2. Транспортування контрольного вантажу

3.2.1. Контрольний вантаж при підйомі транспортують у командному рюкзаку будь-яким безпечним способом, якщо інше спеціально не регламентовано Умовами.

3.2.2. Контрольний вантаж спускають униз, як правило, на собі, але не в підвішеному положенні, а також по похилій або крутопохилій переправі.

3.2.3. Один учасник одночасно може транспортувати на собі або піднімати/опускати кілька рюкзаків з контрольним вантажем.

3.2.4. На переправах всіх типів контрольний вантаж транспортують окремо від учасників.

3.2.5. Незалежно від кількості переправлених за один раз або таких, що піднімаються/опускаються окремо рюкзаків на одному маршруті, доставка оцінюється як одноразове транспортування всього контрольного вантажу.

3.2.6. Вважається, що контрольний вантаж пройшов через пункт, якщо:

а) пункт відвідав учасник, що транспортує контрольний вантаж:

• на собі (у рюкзаку або в накопичувачі);
• у підвішеному положенні;

б) торкнувся контрольного вантажу учасник, що перебуває на самостраховці на даному пункті страховки (ПС), контрольному пункті (КП) або в даній точці страховки (ТС).

3.2.7. Передавати контрольний вантаж напарникові допускається тільки в межах:

а) верхнього або нижнього спільного для учасників ПС/ТС;

б) одного маршруту, що спільно  проходять обидва учасники, якщо інше спеціально не регламентовано Умовами.

3.2.8. Контрольний вантаж може бути залишений на спільному ПС/ТС одним учасником команди/зв’язки для подальшого транспортування іншим учасником команди/зв’язки.

3.2.9. При проходженні маршруту (ділянки дистанції між ПС або ТС), не порушуючи правил безпеки, учасники можуть змінити тільки спосіб транспортування контрольного вантажу, але не передавати його.

Наприклад, учасник зависає  на командній страховці (п. 11.3.2), знімає рюкзак з контрольним вантажем і закріплює його до поданої напарником зверху вірьовки, а сам піднімається і потім витягує наверх контрольний вантаж.

§4. Транспортування потерпілого

4.1. Загальні положення

4.1.1. Потерпілим може бути безпосередньо учасник (далі – «потерпілий») або умовно потерпілий у вигляді манекена (далі – «лялька»).

4.1.2. «Потерпілого» або «ляльку» (далі – потерпілий) можуть транспортувати в носилках, в «коконі» (п. 19.7) або безпосередньо самого потерпілого.

4.2. Способи підйому і спуску потерпілого

4.2.1. Підйом і спуск потерпілого в залежності від місця знаходження при цьому супроводжуючого відносно схилу, уздовж якого здійснюється спуск/підйом, може бути виконаний:

а) за спиною супроводжуючого – супроводжуючий знаходиться між потерпілим і схилом;

б) перед супроводжуючим – потерпілий знаходиться між супроводжуючим і схилом;

в) поруч з супроводжуючим:

• на стрімкому схилі (без його торкання) – навіть важко потерпілого;
• на крутому схилі – тільки легко потерпілого з травмами рук;

г) під супроводжуючим – тільки на стрімкому схилі (без його торкання).

4.2.2. При змаганнях зв’язок за спиною або поруч з супроводжуючим:

а) спуск потерпілого – може бути виконаний способом самовипуску або активним способом;

б) підйом потерпілого – може бути виконаний активним способом.

4.2.3. Обов’язок супроводжуючого при спуску/підйомі – забезпечити безпечне транспортування потерпілого, тобто запобігати не тільки можливі удари об схил, але навіть торкання потерпілим, у тому числі в «коконі», і носилками елементів рельєфу

4.3. Організація спуску/підйому потерпілого

4.3.1. За характером травми, визначеної Умовами, «потерпілий» може бути: легко, середньо і важко травмованим.

Повна заборона на право надавати будь-яку допомогу поширюється тільки на недієздатного «потерпілого». Характер травми і рівень допустимої допомоги команді з боку «потерпілого» визначається Умовами.

4.3.2. Підйом та спуск потерпілого з супроводжуючим здійснюється командою з використанням не менше ніж 3 (трьох) командних вірьовок з двома варіантами застосування (п.19.8):

а) перший варіант – дві вірьовки є несучими (транспортними), а одну вірьовку використовують для страховки:

• супроводжуючого – при всіх варіантах транспортування «потерпілого» (окремо, в коконі або в носилках – п. 4.1), якого забезпечують суддівською страховкою;
• «ляльки» – при транспортуванні якої суддівською страховкою забезпечують супроводжуючого;

б) другий варіант – одна вірьовка є несучою (транспортною) і дві використовують для страховки потерпілого і супроводжуючого:

• при транспортуванні «потерпілого» – суддівською страховкою у всіх випадках (п. 4.1) додатково забезпечують «потерпілого»;
• при транспортуванні «ляльки» – суддівською страховкою у всіх випадках додатково забезпечують супроводжуючого.

Підйом та спуск потерпілого з супроводжуючим зв’язками здійснюється з використанням не менше ніж 2 (двох) командних вірьовок.

4.3.3. Обов’язково додатково здійснюється взаємне блокування потерпілого з супроводжуючим основною вірьовкою (наприклад, самостраховками).

4.3.4. При спуску/підйомі «потерпілого» за спиною супроводжуючого останній повинен забезпечити знаходження «потерпілого»:

а) у вертикальному положенні;

б) на належній висоті відносно супроводжуючого (п. 19.8.1, «г»).

Додатково необхідна фіксація «потерпілого» від сповзання набік за допомогою бухти вірьовки, спеціальних петель, лямок рюкзака та ін.

4.3.5 Систему від перекидання (при необхідності) виконують петлею з репшнура, за допомогою якого на транспортних вірьовках в’яжеться симетричний в два оберти (класичний) схоплюючий вузол, а петлю закріплюють до грудного поясу ІСС, відповідно, «потерпілого» та/або супроводжуючого.

4.3.6. В якості утримуючого (аварійного) пристрою від зворотного ходу несучої (транспортної) вірьовки варто використовувати класичний схоплюючий вузол, зав’язаний одинарною петлею з еластичного репшнура діаметром 7 мм, або петлею з подвоєного репшнура в один оборот діаметром 6 мм, або допущений технічною комісією відповідний затискач (п. 19.8.1. «д»).

4.3.7. Утримуючий пристрій, крім соло підйому/спуску потерпілого, повинен бути розташований на верхньому ПС/ТС під контролем учасників, які регулюють транспортування потерпілих.

4.4. Період перебування учасника «потерпілим»

4.4.1. Учасник стає «потерпілим» під час виступу, якщо інше спеціально не регламентовано Умовами, з моменту:

а) зняття з самостраховки (напарником або самостійно);

Наприклад, зняття з самостраховки при змаганні зв’язок згідно з Умовами;

б) підняття руки з короткочасною витримкою (до 10 секунд) для наступного контролю суддями за діями нового «потерпілого».

4.4.2. Якщо учасник, якому треба стати «потерпілим» перебуває не на вихідному пункті, він повинен:

а) відвідати вихідний пункт і стати на самостраховку;

б) знятися з самостраховки у вихідному ПС/ТС і тільки в цей момент він стає «потерпілим».

4.4.3. Учасник перестає бути «потерпілим» під час виступу, якщо інше спеціально не регламентовано Умовами, в момент:

а) постановки на самостраховку напарником по команді або самостійно (визначається Умовами);

б) торкання підошвами взуття «землі», якщо поруч не може перебувати напарник.

Наприклад, при проведенні зв’язками змагань з виду «Рятувальні технічні прийоми».

4.4.5. Кожен учасник може повторно стати «потерпілим» після того, як «потерпілими» побували всі учасники команди/зв’язки, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

§5. Переправа учасників і вантажу

5.1. Підвісна переправа

5.1.1. Підвісні переправи, залежно від кута нахилу перильного каната, поділяють на горизонтальні і пологі (кут нахилу до 10 ÷ 15^о), похилі (до 45 ÷ 50^о) і крутопохилі (понад 50^о).

Тип підвісної переправи визначається Умовами (пп. 29.4 «б» та 30.4).

5.1.2. Достатність натягу повітряної переправи незалежно від крутості перил контролюється лініями обмеження (ЛО) з вихідної та/або протилежної сторони, якщо інше не обговорено Умовами.

5.1.3. Перила підвісної переправи (одинарної або подвійної, горизонтальної або крутопохилої) допускається одночасно навантажувати (пристебнувшись або самостраховкою) тільки одному учаснику.

5.1.4. Контрольний вантаж і рюкзаки (накопичувачі) зі спорядженням переправляються окремо від учасників (п. 30.4).

Ця заборона не поширюється на закріплені безпосередньо до учасника, що переправляється, збухтовані (змотані) і розбухтовані (розмотані) вірьовки при повітряній переправі.

При переправі через річку вірьовки транспортують тільки збухтованому і маркованому стані.

5.1.5. Кількість одиниць вантажу, що переправляють одночасно по перилах (наприклад, рюкзаків), не регламентується.

5.1.6. До перил горизонтальної (пологої) і крутопохилої підвісної переправи учасник може бути закріплений одним карабіном або блоковим пристроєм закритого типу, потерпілий і носилки – двома, а «кокон» – трьома карабінами (п. 30.4.4).

§6. Варіанти проходження дистанцій

6.1. Загальні відомості

Учасники змагань, залежно від рівня своєї підготовки, можуть пройти дистанцію в повному обсязі або частково. Залежно від цього Умови передбачають три варіанти проходження дистанції: основний, укорочений і спрощений.

6.2. Основний варіант

Основний варіант проходження дистанції – це проходження учасниками нормативної та наднормативної частин дистанції, тобто, по суті, проходження основної частини дистанції.

6.3. Укорочений варіант

Укорочений варіант проходження дистанції – це проходження учасниками нормативної і, можливо, частково наднормативної частини дистанції. Отже, це проходження частини дистанції, технічні параметри якої не нижчі від нормативних вимог до дистанції даного класу, тобто, як правило, укорочений варіант відповідає їм або трохи вище мінімальних вимог, зазначених у розділі «Гірський туризм» Правил.

Таким чином, учасники змагань, залежно від своєї кваліфікації, можуть пройти або основний, або укорочений варіанти дистанції класу, визначеного Положенням.

6.4. Спрощений варіант

Спрощений варіант проходження дистанції – це частина дистанції, що за набором технічних параметрів у цілому не відповідає мінімальним вимогам до класу дистанції, визначеному Положенням.

Отже, команди, що пройшли спрощений варіант дистанції, фактично одержують на даних змаганнях лише «втішливий» залік, тому що дистанцію необхідного класу вони не пройшли.

6.5*. Облаштування дистанцій

При одночасному проведенні на одній дистанції змагань різних класів допускається облаштовувати:

а) сполучені дистанції, тобто в межах однієї дистанції більш високого класу з окремих її маршрутів і спецприйомів, а при необхідності і додаткових, формують дистанцію більш низького класу;

б) складені дистанції, тобто складаються із двох послідовно з’єднаних частин маршрутів і спецприйомів, з яких перша частина відповідає не менш ніж нормативним вимогам для дистанції більше низького класу, а спільно із наднормативною частиною – дистанції більш високого класу.

Г Л А В А  2. ОРГАНІЗАЦІЯ СУДДІВСТВА ЗМАГАНЬ

§7. Основні положення суддівства

7.1. Функціональні обов’язки суддів

7.1.1. Контроль над проведенням змагань у чіткій відповідності з основними документами здійснює суддівська колегія в цілому і кожний суддя окремо в межах своїх посадових обов’язків і повноважень, визначених Правилами.

7.1.2. Основні функціональні обов’язки і головне завдання суддів змагань – це забезпечити:

а) візуальний контроль (ретельний і об’єктивний) за виступами учасників з метою оцінювання їхніх дій відповідно до вимог основних документів;

б) невідкладне оголошення виявлених у процесі виступу помилок і недоліків, що підлягають з боку судді повідомленню окремому  учаснику та/або команді в цілому (п. 8.2.1);

в) фіксування суддею не лише характеру допущених учасниками порушень і визначення відповідного покарання, але, відповідно, записування:

• у картці – номерів учасників, що допустили помилки;
• зі зворотної сторони картки – характеру і специфіки допущеної учасниками помилки (короткий виклад).

Наприклад, найпоширеніші порушення з виду «Неправильна страховка» нараховують біля 50-ти основних варіантів можливих помилок. Отже, зафіксувавши в своїй картці тільки штраф і номер учасника, суддя на засіданні ГСК, якщо виникне в цьому необхідність, може не згадати ситуацію і не обґрунтувати виставлений штраф;

г) фіксування на відеокамеру виступів всіх учасників змагань, якщо для реалізації даних функціональних обов’язків у судді-оператора є відповідні реальні можливості.

7.2. Суддівський контроль

7.2.1. Штраф або попередження за кожне допущене порушення учасник одержує незалежно від причини, що призвела до порушення.

Наприклад, порушення було допущено випадково або навмисно, відбулося мимовільно або з вини напарника.

7.2.2. Якщо учасник, готуючись до виконання технічного прийому, допускав помилки, але в результаті прийом виконав правильно, він не карається штрафом.

Наприклад, поліспаст був зібраний неправильно (без утримуючого/аварійного пристрою), але до початку його застосування помилка була усунута. Команда штрафом не карається.

7.2.3. Якщо одне порушення спричиняє виникнення ще одного або кількох порушень, що підлягають покаранню штрафом, менший штраф поглинається більшим і учаснику виставляється більший штраф.

Наприклад, учасник встановив закладку і, почавши рух, навантажив її. Закладка виривається (штраф – 3 бали) і у зв’язку з цим відбувається зрив учасника з зависанням на суддівській страховці (за Умовами – штраф 10 балів). Учасник одержує тільки один, але більший штраф – 10 балів.

7.2.4. Якщо суддя з техніки зафіксував і оголосив помилку, але з’ясувалося, що класифікував її неправильно, заступник головного судді або Головний суддя зобов’язані переглянути оцінку допущеного порушення в більшу або в меншу сторону відповідно до таблиці штрафів або до Умов.

Наприклад, «Неправильну страховку» (3 бали) суддя оцінив як «Перервану страховку» (5 балів), або навпаки, про що надійшла заява від тренера/представника команди.

7.2.5. Якщо учасник вибрав конкретний спосіб руху або виконання спецприйому при проходженні даного маршруту або вони задані Умовами, то з моменту зняття з самостраховки і до організації самостраховки (від ПС і до ПС) учасник повинен виконати обраний або заданий варіант.

В протилежному випадку буде вважатися, що відбулася зміна обраного або заданого варіанта.

7.2.6. При переправі, в тому числі при підйомі по перилах крутопохилої переправи, учасник не повинен використовувати елементи рельєфу для пересування до моменту постановки на самостраховку, якщо інше спеціально не передбачено Умовами. В протилежному випадку – «Використання опори за обмеженням» (п. 17.1.3). Аналогічно і при переправі по горизонтальних перилах тощо.

7.2.7. До моменту постановки на самостраховку в процесі проходження маршруту або виконання спецприйому не припустимо навантажувати елементи обладнання дистанції, призначені для самостраховки (2.4.1, «г»).

Наприклад, використання учасником при підйомі перил самостраховки для підтягування, або як опори для підтягування напарника по зв’язці.

7.2.8. Якщо в суддів (однакових за кількістю двох груп) відсутня єдина думка щодо оцінки правильності дій учасника, які можна кваліфікувати як порушення, остаточне рішення приймається на користь учасника.

При різній кількості голосів – рішення приймається відповідно до думки групи, у якій більша кількість суддів.

7.2.9. Рішення про припинення виступу на даній дистанції може бути прийнято заступником головного судді з виду або з суддівства, а про остаточне зняття – тільки Головним суддею змагань.

7.2.10. Якщо покарання за допущені в процесі виступу помилки не обумовлені основними для даних змагань документами, то їх оцінюють на користь учасників, якщо інше не визначено Загальними умовами.

7.2.11. Щодо оцінки дій учасників і з інших питань проведення змагань офіційними є роз’яснення і рішення Головного судді або, за його дорученням, заступника головного судді з суддівства, а за його відсутності – заступника головного судді з виду змагань, а також інших осіб, яким відповідні повноваження надані згідно з чиними Правилами.

§8. Групи порушень та їх особливості

8.1. Загальні відомості

8.1.1. Техніку руху і страховки судді оцінюють відповідно до таблиці штрафів розділу Правил «Гірський туризм» [1].

Перелік основних порушень техніки руху і страховки, які найчастіше допускають учасники змагань, зміни тактики, а також віднесення кожної помилкової дії учасника до того або іншого виду порушення залежно від їх характеру, наведено у відповідних параграфах цього розділу.

8.1.2. У процесі проведення гірських змагань виступи учасників, незалежно від прийнятої системи визначення результатів, оцінюються з урахуванням характеру допущених ними помилок, які можна розділити на п’ять груп можливих порушень: техніка страховки, техніка руху, тактика, час виступу, вимоги Умов та Загальних умов.

8.2. Оцінки різних груп порушень

8.2.1. Інформація, яку одержують учасники щодо допущених ними порушень під час виступу, залежить від того, до якої групи належить дане порушення, зокрема:

а) якщо до техніки страховки і руху, а також до перевищення встановленого часу (1-ша, 2-га і 4-та групи) – зафіксоване порушення оголошується в процесі виступу і доводиться до відома учасників або тренера/представника;

б) якщо до відхилення від заявленої тактики (3-тя група) – зафіксоване порушення не оголошується учасникам, оскільки його оголошення буде слугувати підказкою;

в) якщо до порушень Умов та/або Загальних умов (5-та група) – оголошуються тільки окремі порушення, які спричиняють:

• переведення учасників на укорочений або спрощений варіант проходження дистанції, якщо учасники змагань не вклалися у відповідний проміжний контрольний час (Тп);
• зняття з даного виду програми змагань (наприклад, втрата контрольного вантажу);
• фініш по «особливих умовах», якщо виступаючі не вклалися в загальний контрольний час (То).

8.2.2*. Величина штрафів за порушення техніки руху (але не страховки!) в окремих випадках рішенням ГСК при розробці Умов може бути зменшена (аж до попередження) або збільшена в порівнянні зі штрафом у табл. 3.15.2 Правил.

8.2.3. Штраф «зняття» – надзвичайний захід покарання під час виступу, він повинен, по можливості, застосовуватися тільки в тому випадку, якщо команда допустила дуже грубі порушення безпеки або спортивної етики.

Тому деякі помилки техніки руху (але не страховки!), за які передбачено «зняття» можуть бути Умовами трохи пом’якшені у порівнянні з наведеними значеннями штрафів в Правилах шляхом:

1) відстрочки «зняття» за виставлені штрафи в балах;

2) повної заміни «зняття» певним штрафом;

3) вибіркової заміни «зняття» певним штрафом;

4) попередження про можливе «зняття» заздалегідь.

8.2.4. Якщо учасник ігнорує зауваження судді (не усуває допущене порушення) – можливо послідовне диференційоване покарання, зокрема, після попередження:

а) першого – обмежуються усним зауваженням;

б) другого – штраф 3 бали («Неправильна страховка», п. 11.3, «е»);

в) третього – відповідно до таблиці штрафів у розділі  «Гірський туризм» Правил [1].

Порушення, які носять попереджувальний характер, надалі (у міру їх розгляду) будуть зазначені.

Г Л А В А  3. ПОРУШЕННЯ ТЕХНІКИ СТРАХОВКИ

§9. Втрата страховки (командної або суддівської)

9.1. Додатково до визначення

Порушенням вважається, наприклад:

9.1.1. Якщо страховку або самостраховку при проходженні дистанції не можна відновити, коли помилково, випадково або навмисно:

а) страховка відстебнута від ІСС учасника (самостійно або його напарником);

б) розв’язався вузол у системі страховки або самостраховки учасника мимовільно або кимось.

Наприклад, не можна дістати кінець упущеної страховочної вірьовки при знаходженні учасника в положенні на великому «маятнику».

9.1.2. Якщо учасник зробив спробу виходу на маршрут або почав рух без страховки, суддя зобов’язаний, перш ніж зафіксувати допущене порушення у своїй картці, при відсутності страховки:

а) суддівської або командної – зупинити проходження учасником маршруту (виконання спецприйому);

б) командної – додатково вимагати організувати страховку.

в) суддівської – додатково, вжити заходів щодо забезпечення учасника страховкою, у тому числі:

• вимагати повернутися, якщо це безпечно, для організації страховки;
• подати суддівську страховку учаснику на маршруті, якщо це можливо.

9.1.3. Якщо страховку відновити не вдається, то учасник (зв’язка, команда) на вимогу судді припиняє виступ, і їх карають штрафом «зняття».

§10. Перервана страховка (командна або суддівська)

10.1. Страховка перервана учасником команди, якого страхують

Наприклад:

10.1.1. Тимчасово відстебнув від себе страховочну вірьовку (суддівську або командну) або самостраховку.

10.1.2. Знявся із самостраховки до організації страховки напарником.

10.1.3. Неправильно виконав перестьобування на перилах – відстебнув карабін самостраховки від однієї ділянки перил до того, як пристебнув карабін до наступної.

10.1.4. Виконує дії, що перешкоджають роботі судді на страховці або напарникові, що страхує.

Наприклад, використовує командну страховку для підтримання рівноваги.

10.1.5. Якщо після першого попередження судді учасник не усуває порушення, пов’язане з перерваною страховкою – застосовується покарання «зняття» (§9. Втрата страховки).

10.2. Страховка перервана учасником команди, який страхує

Наприклад:

10.2.1. Припинення командної страховки до організації самостраховки.

10.2.2. Передача страховочної вірьовки під час зміні тих, хто страхують, з перериванням страховки, тобто втрата в якийсь момент при передачі контролю над командною страховкою одночасно двома учасниками.

10.2.3. Тимчасова втрата контакту регулюючої руки (п. 10.2.4) зі страховочною вірьовкою, зокрема:

а) перехоплювання вірьовки регулюючою рукою, тобто той, хто страхує, виконує дії, що нагадують підйом прапора на змаганнях;

б) короткочасне випущення командної страховки з рук без належної попередньої фіксації вірьовки.

10.2.4. Регулюючою є рука, розташована на вірьовці до страховочного пристрою, зокрема, між учасником, який страхує, і страховочним пристроєм типу, наприклад, «вісімка», яку навісили на карабін, закріплений на вантажній точці (ПС/ТС).

Не вважається порушенням по п. 10.2.3, «а»:

Якщо учасник допускає перехоплювання вірьовки руками при використанні страховочного пристрою з автофіксацією – при переносі регулюючої руки, тобто втрати контролю над вірьовкою, командна страховка фіксується автоматично безпосередньо страховочним пристроєм.

Наприклад, використання для страховки фрикційно-фіксуючого пристрою типу Grі-Grі.

§11. Неправильна страховка

Порушенням вважається, при наявності страховки або самостраховки, наприклад:

11.1. Неправильні дії учасника, який страхує

11.1.1. Пов’язані зі спорядженням (пп. 19.2 та 30.2):

а) неправильне використання страховочного пристрою (не забезпечує гальмування або протравлювання);

б) страховка через карабін з незафіксованою засувкою, тобто без муфти або муфта розкручена, відійшла (п. 19.2.1, «г»);

в) страховка без страховочних рукавичок (рукавиць) на спуску по вірьовці або по крутопохилих перилах, якщо не використовується автофіксуючий спусковий пристрій.

У деяких випадках місця, де необхідне використання для страховки рукавиць, визначається Умовами.

11.1.2. Пов’язані з вірьовками (пп. 2.5, 19.3, 19.4, 28.2 та 30.1):

а) не закріплений кінець страховочної вірьовки до учасника, що страхує (у крайньому випадку, до ТС/ПС), або вірьовки супроводження (підстраховки) до ТС/ПС;

б) робота одного учасника одночасно з двома вірьовками.

Наприклад, робота одночасно зі страховочною і несучою вірьовками (робота поперемінно – п. 11.1.6).

11.1.3. Пов’язані з діями:

а) страховка одночасно більше одного учасника (п. 11.1.5);

б) виконання при страховці одночасно дій, не пов’язаних зі страховкою (учасник, що страхує, відволікається).

Наприклад, учасник, що страхує, контролює утримуючий пристрій;

в) страховка не через фіксовану вантажну точку (п. 28.1.5);

Наприклад, закріплення карабіна для фіксації страховочного пристрою не за проушину гака або не за петлю, зав’язану на окремих перилах, а до ІСС того, хто страхує, або організація страховки на перилах для самостраховки;

г) страховка через вантажну точку, навантажену несучими вірьовками.

Наприклад, страховка через вантажну точку, на якій закріплена вірьовка підвісної переправи, спуску-підйому або здійснюється страховка іншого учасника;

д) застосування спеціальних способів страховки, які не визначені Умовами.

Наприклад, страховка «сидячи через поперек» або «стоячи через плече»;

е) страховка учасника, що перебуває за межами даного маршруту, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

Наприклад, коли учасник, якого страхують, перебуває не між ПС/ТС, що обмежують із двох сторін маршрут, а через один і більше ПС/ТС;

ж) страховку здійснює учасник, забезпечений тільки командною страховкою, тобто не перебуває на самостраховці.

11.1.4. Пов’язані із крутістю схилу:

а) страховка на крутому схилі (п. 2.2, «б») без страховочного пристрою, тобто страховочна вірьовка вільно проходить через карабін, закріплений на вантажній точці ПС/ТС (п. 29.4);

б) страховка на пологому схилі, тобто коли відсутня необхідність у страховочному пристрої, через карабін, закріплений на вантажній точці на ПС/ТС, однак:

• без захисних рукавиць або рукавичок;
• відсутній достатній кут охоплення вірьовкою карабіна (менше  90˚ між гілками);
  • руки ближче 0,5 м від карабіна, через який проходить вірьовка.

Не вважається порушенням:

11.1.5. Якщо учасник здійснює страховку двох жорстко між собою зблокованих учасників при активному спуску або спуску із самовидачою.

Наприклад, одночасна страховка супроводжуючим при спуску потерпілого і себе.

11.1.6. Якщо учасник поперемінно працює то з командною страховкою, то з несучою вірьовкою, щоразу періодично їх жорстко закріплюючи.

11.2. Неправильне розташування учасника, який страхує

Наприклад:

а) під вантажем, що переміщується, або під учасником, що рухається (п. 19.6.2);

б) допускає взаємне тертя пересічних вірьовок, якщо вірьовки, що рухаються, перебувають під навантаженням.

Наприклад, страховки і самостраховки, тобто одна вірьовка може перетерти (зрізати) іншу;

в) у зоні переміщення командної страховки при можливому зриві учасника, що рухається.

Наприклад, учасник, що страхує, може бути збитий або травмований при зриві

учасника, що рухається траверсом або перебуває на «маятнику».

11.3. Неправильні дії

учасника, якого страхують,  та/або  учасника, який страхує

Наприклад:

а) не зафіксована засувка карабіна в системі страховки або  самостраховки:

• на пункті (ПС) або в точці (ТС) страховки;
• безпосередньо на учаснику;
• в разі застосування карабіна без фіксуючого пристрою в тих самих випадках;

б) допускають велике провисання страховочної вірьовки (нижче підошов взуття обох ніг учасника);

в) утворився «запас» страховочної вірьовки в руках (у вигляді кілець, мотка);

г) на одній ділянці одинарних перил, тобто між двома точками жорсткого закріплення вірьовки на петлях, одночасно перебуває більше одного учасника (п. 29.1.7);

д) не контролюється страховочний пристрій учасником, що здійснює страховку.

Наприклад, «вісімка» і учасник, що страхує, перебувають на різних ПС. Судді зобов’язані призупинити виступ і змусити виправити помилку;

е) не реагує на зауваження судді щодо усунення порушень в системі страховки (п. 8.2.4);

ж) при змаганнях зв’язок один з учасників у процесі виступу (до того, як зв’язка досягла фінішного майданчика) відстебнув від себе вірьовку, що їх зв’язує (командну страховку), навіть якщо при цьому він перебуває на самостраховці.

Не вважається порушенням:

11.3.1. По пп. «ж», якщо змагання проводяться:

а) не як змагання зв’язок, а як командні з кількістю учасників більше двох.

Наприклад, на дистанції, де це необхідно, два учасники працюють у парі як зв’язка, потім – окремо в складі команди, а надалі кожний з них з іншим учасником команди можуть утворити нові пари;

б) якщо змагання зв’язок включають елементи виду «Рятувальні технічні прийоми», що спеціально зазначається в Умовах.

11.3.2. Використання командної страховки для:

а) фіксації положення учасника на маршруті.

Наприклад, учасникові, що страхує, дається команда: «Закріпи!»

Після чіткої відповіді від учасника, що страхує: «Закріпив!», учасник на маршруті може зависнути на командній страховці, але не використовувати її для руху;

б) траверсу схилу або подолання тріщини (розриву) способом маятник;

в) виконання окремих спецприйомів, якщо можливість використання командної страховки спеціально визначена Умовами.

Наприклад, у змаганнях зв’язок при спуску/підйомі допускається використовувати страховочну вірьовку для підтягування потерпілого при переправі.

11.4. Неправильна організація самостраховки

Наприклад:

а) довжина самостраховки:

• більше 1,5 м із засобами простьобування і нарощування (подовження);
• перевищує ширину полиці на крутому схилі, тобто при зриві не запобігає  падінню учасника;
• перевищує довжину витягнутої руки при русі по перилах на крутому схилі (п. 2.2, «б») і вбрід (при зриві не дотягнеться);

б) подовження несучих вірьовок самостраховкою, закріпленою до учасника;

в) закріплення самостраховки:

• до елементів страховки або самостраховки (до ТС, до карабіна або до одинарних перил), до яких уже закріплений інший учасник;
• до елементів страховки або самостраховки іншого учасника, якщо він навіть перебуває на самостраховці;
• до вантажних перил (наприклад, переправи) або до несучих вірьовок, якщо останнє спеціально не визначено Умовами.

Наприклад, закріплення самостраховок при підйомі/спуску потерпілого із супроводжуючим до транспортних вірьовок.

11.5. Неправильна організація страховки

при підвісній переправі

11.5.1. При всіх видах переправ потерпілого (п. 4.1), в тому числі на спуску та при підйомі – відсутність двосторонньої командної страховки, тобто як з вихідної, так і з протилежної (цільової) сторони.

11.5.2. При крутопохилій і похилій переправі на спуску і при підйомі відсутність:

а) у всіх учасників – страховки з більш високої сторони;

б) у останнього учасника додатково на спуску – підстраховочної вірьовки знизу.

11.5.3. При горизонтальній переправі (при пологій – відповідно до Умов) відсутність у всіх учасників підстраховочної вірьовки з вихідної або протилежної (цільової) сторони.

11.5.4. Підстраховка (супроводження) здійснюється при гірських змаганнях (на стрімкому схилі) без гальмового пристрою, але вірьовка повинна проходити через карабін, закріплений на ПС і контролюватися учасником, що перебуває на самостраховці, а кінець вірьовки супроводження повинен бути закріплений на ПС або до учасника.

§12. Пропуск точки  страховки проміжної

12.1. Додатково до визначення

12.1.1. Якщо ТСП обладнана, але без дотримання регламентованої Умовами відстані, тобто з порушеннями – штраф 3 бали за кожну ТСП (§11. Неправильна страховка).

Наприклад, не дотримані відстані між пунктами старту (далі – С) і ТСП, між суміжними ТСП, між ТС (ПС) і ТСП.

12.1.2. Якщо пропущена ТСП – 5 балів за кожну ТСП (§10. Перервана страховка).

12.1.3. Пропуском ТСП вважається, якщо:

а) учасник завів командну страховку в карабін, закріплений на наступній ТСП, або став на самостраховку в наступному ПС(ТС);

б) ТСП вирвало (випала) до того, як вірьовку завели в карабін на наступному ПС(ТС) або учасник установив ТСП у тому місці, де це необхідно, але не використав.

12.1.4. Пропуск ТСП карається «зняттям» (§9. Втрата страховки) якщо:

а) має місце пропуск двох підряд ТСП;

б) має місце пропуск однієї ТСП першим (верхнім) учасником при проходженні маршруту без суддівської страховки (з нижньою командною).

§13. Вихід на «маятник»

13.1. Додатково до визначення

Якщо учасник при підйомі по маршруту і відсутності границь маршруту у вигляді ЛО або лінії розмежувальної (далі – ЛР) починає рухатися в межах маршруту убік від лінії вільного провисання страховочної вірьовки, утворюючи «маятник», суддя зобов’язаний зробити учасникові послідовно три попередження:

а) перше, коли при зриві не забезпечується вільне повисання на вірьовці без наступного небезпечного розгойдування («маятника»), – усне попередження (без покарання);

б) друге, коли має місце початок виходу на відстань, що наближається до неприпустимо великого «маятнику» і зрив може привести до небезпечних наслідків, – штраф «Неправильна страховка» (§11);

в) третє, коли страховочна вірьовка перестала виконувати свою функцію, а тому можливий зрив рівнозначний вільному падінню, – штраф «Перервана страховка» (§10).

Якщо після третього попередження учасник не вживає заходів щодо виходу з положення на «маятнику», він карається штрафом – «зняття» (§9. Втрата страховки).

Г Л А В А  4.  ПОРУШЕННЯ ТЕХНІКИ РУХУ

§14. Зрив верхнього учасника з повисанням на суддівській страховці

14.1. Загальні положення

14.1.1. Дані порушення відносяться до категорії порушень, які вимагають певного уточнення, а тому, як правило, в Умовах попередньо зазначається:

а) припустима кількість зривів або навіть відмова від їх обліку;

б) існує розмежування між повисанням при зриві на командній та/або на суддівській страховці чи ні.

14.1.2. Якщо в Умовах кількість зривів не визначено, то після першого зриву з повисанням на суддівській страховці застосовується покарання «зняття».

14.1.3. Якщо учасники витратили ліміт зривів, дозволених ГСК, їх карають штрафом «зняття».

14.2. Додатково до визначення

Не вважається порушенням:

14.2.1. Якщо після зриву:

а) учасник завис на командній страховці;

б) учасник одночасно завис на командній і суддівській страховці;

в) немає можливості визначити, командна або суддівська страховка зупинила падіння учасника, що зірвався.

14.2.2. У всіх випадках, якщо після зриву не наступає зняття, учасник, що страхує, може жорстко закріпити командну страховку і, якщо перебуває:

а) на верхній ТС/ПС – навісити учаснику, що зірвався і, наприклад, не дістає до рельєфу, додаткову вірьовку:

• для підйому – наприклад, за допомогою жумара або стремена;
• для спуску – наприклад, до вихідного пункту/точки початку підйому.

б) на нижній ТС/ПС – подати учаснику, що зірвався, при можливості, гілку командної вірьовки, що йде до нього зверху, для організації йому спуску по вірьовці. При цьому учасник, що страхує, вільно видаючи страховку, повинен бути готовий призупинити спуск, якщо він стане неконтрольованим.

§15. Втрата при проходженні дистанції

15.1. Основні положення по втратах

15.1.1. Вважаються загубленими контрольний вантаж і спорядження:

а) залишені вільно лежачими (незакріпленими) на дистанції;

б) притиснуті до схилу корпусом, ногою або іншою частиною тіла, а не притримуються руками або не перебувають на учаснику.

15.1.2. Якщо учасникам дозволено стояти біля підніжжя схилу (на «землі»), але при цьому вони зобов’язані перебувати на самостраховці, то для контрольного вантажу і для всього спорядження «земля» завжди є зоною обмеження, тобто контрольний вантаж і спорядження необхідно підстрахувати (закріпити).

15.1.3. Штрафом учасники караються за кожну загублену або залишену після фінішу на дистанції одиницю особистого або командного спорядження, а також за кожен рюкзак з контрольним вантажем або зі спорядженням, але відповідно до одиниць спорядження в рюкзаку.

15.1.4. Вважаються одним предметом (єдиною системою) і штраф накладається як за один предмет, якщо:

а) кілька предметів зблоковані (об’єднані після скріплення) у єдину систему (наприклад, драбинка або рюкзак із прибинтованим карабіном, або відтяжка з жорстко вшитими (не вистьобуються) карабінами);

б) одна вірьовка, роздвоєна вузлами в процесі використання (не підлягає поділу на дві частини, бо становить одне ціле).

15.1.5. Не вважаються одним предметом (єдиною системою) і штраф накладається за кожен предмет окремо, якщо кілька предметів:

а) з’єднані між собою, наприклад, карабіном, або вірьовки зв’язані загальним вузлом;

б) перебувають у загальному накопичувачі (наприклад, у рюкзаку) або прикріплені одним карабіном до перил, до провушини гака, до ІСС учасника та ін.

15.1.6. Не вважається загубленим особисте і командне спорядження, що стало непридатним під час виступу і не залишене після фінішу на дистанції.

15.2. Втрата контрольного вантажу – зняття

Порушенням вважається, якщо:

а) контрольний вантаж обірвався і упав:

• якщо був на дистанції  незакріпленим (пп. 15.1.1 ÷ 15.1.3).

Наприклад, до перил, до рельєфу або до учасника;

• через руйнування системи підвіски рюкзака.

Наприклад, кріплення до транспортної вірьовки (обірвалася лямка рюкзака або розв’язався вузол);

б) випав з рюкзака весь контрольний вантаж або його частина;

в) залишений на дистанції контрольний вантаж і команда не може дістати його без порушення Умов або безпеки;

г) учасники не утримали і впустили контрольний вантаж;

д) учасники навмисно скинули закріплений контрольний вантаж;

е) контрольний вантаж, який знаходиться на полиці, закріплений до одного кінця вірьовки, а другий її кінець закріплений до учасника, що проходить маршрут.

Не вважається порушенням:

15.2.1. Якщо рюкзак з контрольним вантажем закріплений:

а) до перил коротким (до 0,5 м) фалом (стропом), але учасники впустили або зіштовхнули рюкзак;

б) до вірьовки, і при цьому:

• перебуває в підвішеному стані, а не падає, або його упускають;
• лежить біля підніжжя схилу в безпечній зоні, але не на полиці (п. 15.2, «е»).

15.2.2. Якщо контрольний вантаж залишений на дистанції незакріпленим або закріплений неправильно, то виникає порушення попереджувального характеру, а тому суддя зобов’язаний зробити відповідному учаснику або капітану команди послідовно три попередження.

15.3. Втрата каски захисної – зняття

Порушенням вважається:

15.3.1. Якщо учасник упустив каску і не може самостійно її дістати, не залишаючи місця знаходження, а напарник не може подати в положенні на самостраховці.

15.3.2. Якщо каска спала з голови, будучи навіть закріпленою до учасника, а учасник, не зважаючи на зауваження судді, каску не одягає, то таке порушення відноситься до категорії попереджувального характеру.

15.4. Втрата основного спорядження – 10 балів

15.4.1. Вірьовка, як один з видів основного спорядження вважається загубленою, якщо хоча б один кінець вірьовки не контролюється учасниками під час виступу, тобто вірьовку:

• залишили на дистанції незакріпленою;
• скинули або впустили навмисно чи випадково;
• перекинули учасники, тобто мала місце втрата контакту з вірьовкою.

Наприклад, вірьовка не закріплена до учасника або до перил, до петлі або до провушини гака, на рельєфі або не втримується руками.

15.4.2. Оскільки неправильні дії з вірьовкою відносяться до категорії порушень попереджувального характеру, суддя зобов’язаний зробити учаснику або капітану послідовно три попередження, але після третього попередження виставляється штраф 10 балів з наступним вилученням вірьовки.

Виключення – особисті виступи (вірьовку не вилучають).

15.5. Втрата іншого спорядження – 1 бал

15.5.1. До іншого спорядження відносяться рукавиці та рукавички, взуття та інші предмети спорядження, яке використовується учасниками не тільки для пересування, але і для транспортування та закріплення спорядження.

15.5.2. До втрати іншого спорядження також відноситься, якщо після фінішу не вигвинчений або не вибитий гак,  не знятий закладний пристрій або френд, незалежно від того:

а) використовувалися вони учасниками при проходженні дистанції чи ні;

б) обладнані вони відповідно до вимог Умов або встановлені учасниками на свій розсуд.

Не вважається порушенням:

15.5.3. Втрата на дистанції особистих речей учасника.

Наприклад, годинника або окулярів та інших предметів особистого вжитку.

§16. Вихід за обмеження

16.1. Додатково до визначення

Порушенням вважається:

16.1.1. Якщо всі точки опори, які навантажені учасником під час руху (він на них спирається), перебувають за межами дистанції або маршруту, який він проходить, у тому числі якщо при цьому навантажується і ЛО.

16.1.2. Якщо одна або кілька кінцівок учасника тільки перебувають над дистанцією або над маршрутом, який учасник проходить, але він навантажує тільки точки опори або спорядження за межами ЛО (обмежувального покажчика), тобто дистанції.

16.1.4. Якщо при спуску по вірьовці учасник навантажив двома ногами рельєф за межами ЛО або встановленого коридору для спуска.

16.2. Додаткові відомості

Зазначені в пп. 16.1.3 і 16.1.4 порушення відносяться до «Використання опори за обмеженням» (§17), оскільки при цьому одна точка опори (вантажна точка закріплення вірьовки) залишається в межах маршруту.

§17. Використання опори за обмеженням

17.1. Особливі випадки

17.1.1. Випадки, описані в п.16.1.3 та в п.16.1.4.

17.1.2. Багаторазове використання опори за обмеженням у межах одного маршруту в кожному конкретному випадку Умовами може розглядатися, як:

а) непроходження даного маршруту – проходження не зараховується;

б) невиконання обов’язкових вимог Умов – «зняття»;

в) технічна помилка команди – «штраф».

Наприклад, команда погано натягнули перила крутопохилої переправи і учасник на початку та/або при завершенні руху багаторазово навантажує рельєф за лінією ЛО (у межах зони обмеження) на вихідній або на протилежній (цільовий) стороні.

17.1.3. Якщо при переправі учасник, але не вантаж, у тому числі і контрольний, багаторазово навантажує рельєф у межах зони обмеження доцільно обмежитися штрафом 50 балів, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

Не є порушенням:

17.1.4. Торкання учасником обмежувального покажчика, який нещільно прилягає до рельєфу (наприклад, стрічки, тасьми, репшнура);

17.1.5. Перенос кінцівки або тіла в повітрі над ЛО або зоною обмеження;

17.1.6. Торкання обмежувальних покажчиків або точок опори (на рельєфі, спорядження) за обмеженням тільки:

а) випадково, стоячи на місці, тобто не в русі і не для підтримки рівноваги;

б) частинами одягу, що нещільно прилягають до тіла;

в) спорядженням, що вільно висить на учаснику.

Наприклад, торкання до рельєфу закріпленими до ІСС  відтяжками, драбинками, молотком на петлі;

г) вантажем, що жорстко не закріплений на учаснику.

Наприклад, рюкзак підвішений до учасника або піднімається витягуванням, якщо Умовами спеціально не визначено транспортування контрольного вантажу в межах строго позначеного коридору для переміщення.

§18. Використання суддівського спорядження

18.1. Оцінка порушень

Порушенням вважається, якщо учасник навантажив:

а) суддівський вантажний карабін, використавши його не як вантажну точку для кріплення своєї системи, а як складовий елемент своєї системи (п. 19.2.1).

Наприклад, для збирання поліспаста або гальмового пристрою;

б) вірьовку суддівської страховки для пересування або для підтримки рівноваги;

в) елементи обладнання дистанції, не призначені для пересування.

Наприклад, підвіски суддівської страховки або блокування гаків;

г) суддівські перила страховочні, але не несучі (транспортні, вантажні), у тому числі самостраховкою при переправі вбрід по перилах або при підвісній переправі, або використав їх як точку опори.

18.2. Особливий випадок

Не є порушенням:

Навантаження учасниками вантажних перил і перил суддівської страховки підвісної переправи в кінцевих пунктах у момент закріплення (пристьобуванні) і від’єднання (відстібання) від них самостраховки і учасника, що переправляється, вантажу, носилок або «кокона», якщо інше спеціально не визначено Умовами.

§19. Неправильне виконання технічного прийому

19.1. Додаткові відомості

19.1.1. Неправильне виконання технічного прийому – вид порушень, який є найбільш різноплановим і зустрічається найчастіше. Більше того, переважна кількість порушень техніки руху, які не описані в попередніх і цьому параграфах даного розділу, завжди розглядаються як «Неправильне виконання технічного прийому».

19.1.2. Неправильно виконані технічні прийоми відносяться до порушень попереджувального характеру.

19.2. Неправильне використання спорядження

Порушенням вважається:

19.2.1. Використання спорядження (п. 30.2):

а) зіпсованого або такого, що стало непридатним у процесі виступу;

Наприклад, подальше використання вірьовки з потертим оплетенням;

б) не за прямим призначенням, визначеним фірмою-виробником і підтвердженим практикою.

Наприклад, використання блока-затискача «Mіnі traxіon» для страховки;

в) карабіна з незафіксованою засувкою (з муфтою або без муфти) або муфта розкрутилася (відійшла):

• ·в системі поліспаста, гальмового або утримуючого (аварійного) пристрою, але не страховки (п. 11.1.1, «б»);
• ·в місцях закріплення всіх видів перильних вірьовок, у тому числі, і переправ;

г) заглушеного суддівського карабіна (кільця) не для просмикування вірьовки, а як вантажну точку при просмикуванні через командний карабін;

е) карабін розташований так, що можливо розкручування або зсув муфти вірьовкою або об схил (попередити!).

19.3. Неправильне використання вузлів

Порушенням вважається, якщо (п. 30.1):

а) неправильно зав’язаний вузол в елементах страховки або самостраховки;

б) видозмінена конструктивна схема (рисунок) вузла в бік зменшення його надійності.

Наприклад, відсутність контрольного вузла там, де він передбачений, або не розправлені петлі в затягнутому вузлі;

в) вузол не затягнутий до робочого стану, тобто в окремих місцях між петлями є просвіти при правильній конструктивній схемі вузла;

г) використовують вузол не за призначенням та/або навантажують вузол не в тому напрямку, у якому він повинен працювати.

Наприклад, зустрічна «вісімка» для зв’язування двох однотипних вірьовок різного діаметра або одного діаметра, але різної жорсткості.

19.4. Неправильне закріплення несучих вірьовок

Порушенням вважається:

19.4.1. Використання для закріплення несучих вірьовок:

а) самоскидних пристроїв, але дозволено застосування систем і пристроїв, що знімаються дистанційно;

Наприклад, спеціальних льодових гаків, що вигвинчуються дистанційно;

б) вузлів, що саморозв’язуються (п. 30.1) та/або систем без їх блокування;

в) самостійно обладнаних ПС /ТС, але без підстраховки до суддівських ТС, якщо інше спеціально не визначено Умовами;

г) вантажних точок на ПС, для цього не призначених.

Наприклад, закріплення кінця несучої вірьовки до точки для самостраховки.

19.4.2. Якщо не зафіксована несуча вірьовка після натягу (робоча частина перил), тобто без нерухомої (жорсткої) фіксації кінців.

Наприклад, після натягу підвісної переправи перила в робочому стані закріплені на вірьовочному затискачі або на схоплюючому вузлі.

19.4.3. Закріплення карабіна, через який проходить вірьовка командної страховки, до карабіна системи дистанційного зняття вірьовки після спуску.

Не є порушенням по п. 19.4.3:

19.4.4. Якщо має місце варіант, аналогічний описаному в п. 19.5.2.

19.5. Неправильний спуск по вірьовці

Порушенням вважається (п. 2.6):

19.5.1. Спуск по одинарній або здвоєній вірьовці, що нерухомо (жорстко) не закріплена в пункті початку спуску (ПС/ТС).

Не є порушенням по п. 19.5.1:

19.5.2. Якщо вірьовка одинарна для спуску, підготовлена для просмикування, натягнута і жорстко закріплена на нижньому ПС/ТС, а учасники спускаються по основній вірьовці для просмикування.

19.5.3. Якщо у здвоєної вірьовки одна гілка жорстко закріплена на нижньому ПС/ТС, а по другій гілці, закріпленій на нижньому ПС з невеликим провисом, учасники здійснюють спуск.

Порушенням вважається:

19.5.4. При спуску на крутому схилі (п. 2.2, «б») без організації гальмування, зокрема без:

а) спускового пристрою;

б) гальмуючого вузла (наприклад, UІAA або «пожежників»);

в) організації тертя вірьовки об корпус учасника, тобто вірьовка вільно проходить через карабін.

Наприклад, без системи «карабін-плече» або «дюльфер».

19.5.5. Якщо учасник спускається по вірьовці без:

а) захисних страховочних рукавичок або без рукавиць на регулюючій руці,  якщо інше спеціально не визначено Умовами;

б) закріплення нижнього кінця вірьовки на проміжному ТС/ПС при спуску з пересадкою, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

в) обмежуючого робочого вузла (для спуску всіх крім першого), зав’язаного і затягнутого в межах ділянки завершення спуска, якщо інше спеціально не визначено Умовами;

г) загального обмежуючого вузла для двох гілок при спуску по здвоєній вірьовці, що жорстко не закріплена (вільно проходить через карабін).

19.5.6. Спуск по вірьовці:

а) при невідповідності страховочного пристрою типу вірьовки.

Наприклад, спуск по одинарній вірьовці з використанням «вісімки» для спуска по подвійній вірьовці;

б) при втрати контролю над швидкістю спуска (наприклад, з ударами об схил або з «приземленням» у падінні).

19.5.7. Спуск по вірьовці, що одночасно використається і для спуску, і, наприклад, для командної страховки:

а) але не роздвоєна, тобто не розділена двома вузлами (наприклад, «провідник») на межі її функціонального поділу;

б) вузли роздвоєння не закріплені в різних вантажних точках та/або закріплені в різних точках, але без провису вірьовки між ними.

Отже, не дотримується принцип роздвоєння, тобто відособлена і така, що не впливає взаємно одна на одну, робота роздвоєних вірьовок.

19.5.8. При спуску по вірьовці і наявності командної страховки:

а) зняття із самостраховки до фіксації регулюючою рукою (п. 10.2.4) вірьовки для спуску;

б) випуск при спуску з регулюючої руки вірьовки до організації самостраховки.

Не вважається порушенням:

19.5.9. По підпунктах «а» та «б» п. 19.5.8:

а) якщо спусковий пристрій має автофіксацію (застосування GRІ-GRІ, стопдесантера і навіть «вісімки», якщо спуск по вірьовці здійснюється в режимі «автостоп»);

б) якщо вірьовка попередньо фіксується на спусковому пристрої.

Наприклад, при спусковому пристрої «вісімка» – защемленням вірьовки у великому кільці, «рогатка» – охоплення вірьовкою ріжків.

19.6. Неправильні дії при транспортуванні контрольного вантажу

Порушенням вважається (п. 30.3):

19.6.1. Транспортування контрольного вантажу:

а) в одному рюкзаку із спорядженням;

б) на переправах всіх типів – разом з учасником, що переправляється;

в) при спуску – не на собі або не по перилах, якщо останнє передбачено Умовами, а будь-яким іншим способом.

19.6.2. Розташування учасника під вантажем, що переміщується (п. 11.2, «а»).

19.7. Неправильне обладнання підручних засобів

для транспортування потерпілого

Порушенням вважається:

19.7.1. При в’язанні носилок:

а) відстань між жердинами менше ширини плечей потерпілого, тобто він між жердинами вільно не лягає;

б) жердини рівної довжини зміщені відносно одна одної більш ніж на відстань 15 см (можна упустити носилки);

в) внутрішня відстань між крайніми поперечинами менше росту потерпілого;

г) поперечини уздовж жердин розташовані (по їхній довжині) неправильно (відносно один одного і жердин);

д) кінці жердин виступають менш ніж на 40 см за крайні поперечини (незручно переносити носилки);

е) неправильно зв’язане ложе, тобто рисунок сітки, кількість петель і вузли на жердинах не забезпечують тривалу роботу ложа під навантаженням;

ж) не забезпечена необхідна жорсткість каркаса носилок (спосіб контролю визначається Умовами).

19.7.2. При транспортуванні носилок:

а) неправильно закріплений до носилок потерпілий, тобто менш ніж у трьох місцях (у районі плечей, пояса і гомілок ніг);

б) носилки піддалися деформації під впливом навантаження, їх подальше безпечне використання в роботі виключається;

в) середини строп без петель під карабін для підвіски при спуску/підйомі і переправі, що не виключає можливість розвороту  носилок у горизонтальній площині;

г) при підвісній переправі (додатково):

• носилки не підвішені до перил у двох рознесених точках (на двох стропах), і це не виключає їх розворот у горизонтальній площині (п. 5.1.5);
• петлі строп підвіски не зблоковані між собою основною вірьовкою, що не виключає розгойдування носилок у вертикальній площині уздовж перил при перетяганні.

19.7.3. При транспортуванні в «коконі»:

а) потерпілий або «лялька» не в спальнику або не підкладений килимок, що запобігають здавлюванню потерпілого;

б) неправильно закріплений до перил або до точки підвіски «кокон», тобто:

• менш ніж у трьох місцях, тобто у районі плечей, пояса і гомілок ніг (п. 5.1.5);
• середини строп без петель під карабін для підвіски;
• петлі строп підвіски не зблоковані між собою основною вірьовкою;

в) петлі підвіски «кокона» не запобігають здавлювання потерпілого при транспортуванні;

г) рисунок сітки (кількість петель і тип вузлів) не забезпечують схоронність ложа під впливом навантаження від маси потерпілого або «ляльки».

19.8. Неправильні дії при транспортуванні потерпілого з супроводжуючим

Порушенням вважається (§4):

19.8.1. Супроводжуючого учасника:

а) несучі (транспортні) вірьовки потерпілого і супроводжуючого не зв’язані між собою загальним вузлом в межах досяжності, тобто не забезпечується жорстка фіксація супроводжуючого відносно потерпілого;

б) потерпілий і супроводжуючий не зблоковані між собою, наприклад, самостраховками;

в) потерпілий не зафіксований у положенні за спиною в супроводжуючого.

Наприклад, за допомогою роздвоєної бухти вірьовки або петель;

г) «потерпілий» по відношенню до супроводжуючого розташований таким чином, що каска потерпілого приблизно більш ніж на пів голови вище або нижче верхнього краю каски супроводжуючого (при початку підйому/спуска попередити!);

д) утримуючий (аварійний) вузол на транспортних вірьовках відсутній, а на здвоєній – зав’язаний петлею з одинарного репшнура;

е) нерівномірно натягнуті гілки здвоєних транспортних вірьовок;

ж) допускає неакуратне супроводження потерпілого (п. 4.1), тобто не виконує свою основну функцію (п. 4.2.3).

19.8.2. Учасників, що регулюють спуск-підйом:

а) утримуючий (аварійний) пристрій при спуску/підйомі потерпілого:

• відсутній, тобто спуск/підйом без утримуючого пристрою;
• не закріплено до пункту окремим карабіном;
• закріплено до пункту кріплення системи поліспаста або гальмового пристрою, якщо інше спеціально не визначено Умовами;

б) допускають провис однієї з несучих вірьовок або навіть двох (учасники висять на страховках). Після початку провису вірьовок повинно бути зроблено попередження з боку судді;

в) не забезпечують плавне переміщення через різке протравлювання вірьовок при спуску або ривки при підйомі і, як наслідок, відбувається втрата супроводжуючим учасником рівноваги, що призводить до ударів об схил потерпілого, носилок або «кокона».

г) протилежні (неробочі) кінці транспортних вірьовок не закріплені нерухомо (жорстко) до ТС/ПС.

19.8.3.Особливий випадок

Не є порушенням підпункту «г»:

Активний спуск потерпілого (спуск з самовидачою вірьовки), який регулюються супроводжуючим, коли на кінці транспортних вірьовок в’яжеться обмежуючий вузол або вони закріплені до супроводжуючого.

19.8.4. «Потерпілого» учасника:

19.8.4.1. Порушення відносяться до категорії попереджувального характеру, але після третього попередження відповідно до Умов може бути передбачене наступне покарання:

а) команді не зараховують проходження маршруту (виконання спецприйому);

б) команду знімають з дистанції.

Порушенням вважається:

19.8.4.2. Якщо «потерпілий» здійснює допомогу команді при підготовці та/або при транспортуванні без урахування характеру своєї «травми» і вказівок, спеціально визначених Умовами.

Наприклад, у «потерпілого» втрата дару мови та/або дієздатності, а він розмовляє або допомагає учасникам.

Не є порушенням:

19.8.4.3. Якщо «потерпілий» в процесі транспортування:

а) захищає своє обличчя, прикриваючи його від контакту зі спорядженням (наприклад, з вірьовкою) або від ударів об рельєф;

б) вживає заходів щодо забезпечення особистої безпеки.

Наприклад, попередивши суддю, поправляє лямки в ІСС та ін.

в) пасивно сприяє нетравмованою кінцівкою, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

Наприклад, притримується нетравмованою рукою за супроводжуючого;

г) торкається особистих речей (наприклад, поправляє окуляри, годинник, одяг).

Г Л А В А  5. ПОРУШЕННЯ ТАКТИКИ ПРИ  КОМПІЛЯТИВНІЙ СИСТЕМІ

§20. Загальні відомості

20.1. Дві системи, два підходи

На змаганнях з програмою за вибором і бонусною (заохочувальною) системою визначення результатів виступів можливі і припустимі дії учасників змагань при проходженні дистанцій заздалегідь визначені і оцінені Умовами у таблиці «Номінальна оцінка», і учасники їх вибирають за своїм розсудом при складанні Заявки.

При цьому в процесі виступу учасники мають право, одержавши штраф, допустити відхилення від Заявки, тобто скорегувати допущений командою прорахунок у процесі планування свого виступу.

Тому при оцінці змін заявленої тактики при бонусній системі таблицею штрафів, яка наведена в розділі Правил «Гірський туризм» [1], в основному, немає необхідності користуватися.

Виключення становить усього два штрафи:

а) «Зміна маршруту … » – зміна порядку проходження учасниками маршрутів оцінюють тільки іноді, зокрема, при проведенні змагань на дистанціях не вище І – ІІ класу, які носять, крім усього іншого, і навчальний характер.

б) «Загальне враження» – використовується незалежно від прийнятої форми проведення змагань.

§21. Повна зміна заявлених маршрутів або спецприйомів

Додатково до визначення

Порушенням вважається:

Якщо при проходженні дистанції повністю змінені:

а) всі попередньо заявлені для використання при проходженні ТС (ПС) і КП або спецприйоми, що підлягали виконанню;

б) порядок проходження всіх заявлених маршрутів або виконання заявлених спецприйомів.

§22. Зміна маршруту (спецприйому) або способу його проходження (виконання)

Додатково до визначення

Порушенням вважається:

Якщо змінено:

а) заявлений шлях руху або спосіб виконання спецприйому;

Наприклад: заявили проходження маршруту через КП1, а пройшли минаючи КП1 або через паралельно розташований КП2;

б) спосіб руху при проходженні маршруту або виконання спецприйому.

Наприклад: замість заявленого вільного лазіння використали ШТО або замість підйому коротким поліспастом застосували довгий;

в) спосіб проходження маршрутів або виконання спецприйомів.

Наприклад: заявили зміну ведучого в ПС2, а пройшли без зміни або заявили підйом потерпілого в «коконі», а підняли із супроводжуючим;

г) порядок проходження маршрутів або виконання спецприйомів.

Наприклад: заявили проходження маршрутів у послідовності М1, М2 і М3, а пройшли – М3, М2 і М1 або заявили підйом на стременах, а потім «соло-підйом», а виконали у зворотній послідовності (спочатку «соло-підйом»);

д) учасник, що проходить маршрут або виконує спецприем.

Наприклад: замість заявленого першим учасника № 3, маршрут пройшов учасник № 5.

§23. Зміна схеми технічного прийому, місця його застосування або технічних засобів

23.1. Додатково до визначення

Порушенням вважається:

23.1.1. Застосування незаявлених технічних засобів або прийомів.

Наприклад, замість:

а) «ліва – права» – використали прийом «груди – нога»;

б) карабінного гальма – застосували гальмо Мунтера.

23.1.2. Зміна заявлених технічних засобів або прийомів.

Наприклад:

а) замість скельного молотка – застосували в карабінному гальмі як поперечину льодовий гак («льодобур»);

б) на траверсі замість заявленої двосторонньої командної страховки застосували одинарні командні перила з страховкою з одного боку.

23.1.3. Зміна місця застосування технічних засобів або технічних прийомів.

Наприклад, замість:

а) заявленого місця застосування на ТСП7 – драбинку навішували на ТСП8;

б) спуска «потерпілого» з супроводжуючим з ПС3 – спускали з ПС5.

§24. Зміна способу або порядку транспортування  контрольного вантажу

24.1. Додатково до визначення

Порушенням вважається:

Якщо змінено (змінений):

а) порядок розподілу контрольного вантажу щодо заявленого.

Наприклад: збільшення/зменшення кількості рюкзаків з контрольним вантажем;

б) учасник, що транспортує контрольний вантаж.

Наприклад, замість учасника № 1 вантаж транспортував учасник № 3;

в) спосіб підйому контрольного вантажу (технічний прийом).

Наприклад, замість транспортування на собі, витягали вантаж вірьовкою;

г) місце підйому контрольного вантажу.

Наприклад: заявили підйом вантажу по маршруту МЗ, а фактично підняли по паралельному маршруту М4.

§25. Відхилення від заявленого часу

25.1. Додатково до визначення

25.1.1. Штраф за відхилення заявленого часу (Тз)  від фактично витраченого учасниками змагань на проходження дистанції (Тф), при співвідношенні згідно з розділом Правил «Гірський туризм» Км = 2 бали/хв, може бути визначений по запропонованій формулі:

Бз = 20 × | Тф – Тз | : Тз.                                 ( 1 )

Різниця між Тф і Тз береться у хвилинах по абсолютній величині, а тому завжди невід’ємна.

25.1.2. Якщо в Заявці час Тз відсутній, тобто команда не заявила Тз (помилково,спеціально або випадково), то формула ( 1 ) набуває вигляду:

Бз = 20 × Тф ( 2 )

§26. Загальне враження

26.1. Додатково до визначення

26.1.1. Штраф «Загальне враження» може бути виставлений учасникам змагань лише заступником головного судді з виду (дистанції) за узгодженням з Головним суддею змагань.

26.1.2. Порушення відносяться до категорії попереджувального характеру.

26.2. Оцінка порушення

26.2.1. Порушенням вважається якщо учасники:

а) у цілому не володіють Умовами, не знають своєї Заявки, відсутня злагоджена командна робота (учасники виконують безцільні і нечіткі дії, допускають безладну плутанину в вірьовках та ін.);

б) недостатньо добре володіють технічними прийомами, знання яких обов’язкове для даного виду змагань і при проходженні дистанції даного класу;

в) заявили тактику та/або виконують технічні прийоми, які не повною мірою відповідають характеру дистанції або окремої ключової ділянки маршруту та ін.;

г) показали слабку морально-вольову підготовку (недостатньо активна боротьба за результат та ін.) або погану загальнофізичну підготовку (працюють на межі своїх можливостей та ін.);

д) ігнорують окремі вимоги Правил та/або Положення, вказівки Умов та/або методичних роз’яснень;

е) проявляють елементи неспортивної або неетичної поведінки:

• сперечання з суддями, виконання їхніх вказівок з певною затримкою;
• халатне відношення до обмежувальних і розмежувальних покажчиків та інших елементів обладнання дистанції (після кількаразового попередження);
• використання брутальних слів, агресивних висловлювань по відношенню будь-кого у зоні змагань та/або за її межами та інші подібні вчинки та дії.

26.2.2. За більш грубий прояв неспортивної або неетичної поведінки (наприклад, вживання нецензурної лексики) Загальна частина Правил [1] передбачає відсторонення від виступу на дистанції або зняття зі змагань у цілому як окремих учасників, так і всієї команди.

Г Л А В А  6. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  БЕЗПЕКИ

§27. Загальні положення

27.1. Основні вимоги

27.1.1. Забезпечення безпеки при проведенні гірських змагань покладається:

а) на організацію, якій доручено проведення змагань і яка повинна вирішувати всі питання, пов’язані із забезпеченням заходу необхідною кількістю та видами спорядження, інвентарю та матеріалів для облаштування дистанцій і організації суддівства, у тому числі і укомплектування суддями в достатній кількості і потрібної кваліфікації та спеціалізації;

б) на ГСК у межах повноважень, визначених Правилами, які передбачають вживання заходів щодо виключення можливості виникнення аварійних ситуацій, пов’язаних з облаштуванням дистанції і, у тому числі, з організацією суддівської страховки, тобто забезпечити умови для максимально можливого безаварійного виступу учасників змагань;

в) на кожного окремого учасника, який відповідає за всі свої особисті дії, пов’язані з порушенням правил безпеки при проходженні маршрутів як стосовно себе, так і всіх учасників команди і суддів, що обслуговують дистанцію, викликані порушеннями техніки руху та страховки, а також умов проведення змагань.

27.1.2. Якщо дії учасника, що виступає на дистанції змагань, на думку судді, загрожують безпеці проведення змагань і пов’язані з небезпечними для нього та/або оточуючих наслідками, незалежно від того, визначені подібні дії десь як заборонені прийоми чи ні, суддя зобов’язаний призупинити виступ і вимагати від учасника усунення допущених ним порушень.

27.1.3. Якщо вказівки судді учасники ігнорують, заступник головного судді з виду припиняє подальший виступ. За відмову виконати вказівку судді, Головний суддя може відповідно до Правил ухвалити рішення щодо знятті порушників, як з дистанції, так і зі змагань за «невиконання вимог судді» або за «дії, що викликають небезпеку для учасників, суддів і глядачів».

27.2. Підготовчі заходи

27.2.1. Забезпечити безпечні умови для проведення змагань можливо тільки при комплексному рішенні ряду організаційно-технічних, у першу чергу, підготовчих заходів, зокрема, за рахунок дотримання діючих вимог:

а) щодо вибору полігону для постановки дистанцій і приведенню його в безпечний стан;

б) щодо оснащення, яке буде використовуватися для обладнання дистанцій (спорядження, матеріалів та інвентарю);

в) до схем побудови дистанцій, з огляду на особливості полігона;

г) до розроблення умов проведення змагань і проходження окремих дистанцій.

27.2.2. Для безпечного проходження дистанцій і відповідно до вимог Правил кожен учасник змагань повинен бути забезпечений:

1) індивідуальною страховочною системою (ІСС) з самостраховками;

2) захисною каскою спеціально обладнаною і сертифікованою;

3) спусковим і страховочним пристроєм, а також карабінами;

4) єдиною, по можливості, формою, що закриває лікті та коліна;

5) петлями з репшнура та іншим особистим і командним спорядженням, яке учасники на свій розсуд беруть для проходження дистанції або тип і кількість якого визначені Положенням та/або Умовами.

27.2.3. В інтересах забезпечення безпеки на період проведення змагань весь гірський масив в районі постановки дистанцій повинен бути закритий для проведення будь-яких тренувальних, спортивних, навчальних, практичних та інших занять.

§28. Точки і пункти страховки

28.1. Організація і обладнання пунктів страховки

28.1.1. Безпека того, кого страхують, і того, хто страхує, у значній мірі залежить від правильного вибору місця і організації страховки (самостраховки).

28.1.2. При проходженні дистанції учасники організують:

а) страховку – тільки у відповідних вантажних точках у вигляді проушин гака або петлі;

б) самостраховку – на пунктах, обладнаних та/або визначених службою дистанції у вигляді, як правило, перил або петлі, а також проушин гаків, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

28.1.3. Якщо згідно з Умовами команда самостійно облаштовує точки (ТС) і пункти (ПС) страховки, служба дистанції повинна забезпечити можливість їх підстраховки до суддівських точок. Виконання учасниками змагань вимоги блокування командних ТС/ПС до суддівських станцій є обов’язковим.

28.1.4. Пункти (точки) страховки повинні являти собою надійні окремі вантажні точки у вигляді, наприклад, шлямбурних гаків, або станцій з обов’язковим підстраховуванням до додаткових (неробочих) опор.

28.1.5. Вантажні точки (петлі), через які здійснюють страховку, повинні бути жорстко закріплені, а тому використовувати перила для організації страховки категорично забороняється.

28.2. Захист вірьовок від ушкоджень

28.2.1. Важко обладнати дистанцію таким чином, щоб окремі елементи з вірьовки, перебуваючи під навантаженням, не торкались схилу. При переміщенні вірьовки уздовж абразивної поверхні скель відбувається інтенсивне зношування оплетення, ушкодження «сердечника» і, в остаточному підсумку, може відбутися її обрив. Зношування вірьовки в кожному конкретному випадку визначається умовами її роботи під навантаженням, тобто особливостями переміщення уздовж схилу.

28.2.2. Для збереження вірьовки від ушкоджень у місцях перегинів повинні бути застосовані захисні пристрої:

а) стандартні – виготовлені спеціалізованими фірмами;

б) саморобні – найбільш доступні і які фактично застосовуються на практиці (підкладки, обмотки та рукави).

28.2.3. В якості матеріалу для виготовлення саморобних засобів захисту вірьовки використовують шматки тканини з товстого технічного брезенту або пластикату, а також відповідні пожежні та технічні рукави.

28.2.4. Закріплюють захисні пристосування, як правило, до проушин гаків або до елементів блокування за допомогою шнура діаметром 2– 3 мм. Вузькі підкладки і рукави – в одній точці, а широкі – у двох точках по краях.

§29. Суддівська і командна страховка

29.1. Загальні положення

29.1.1. Всі учасники на дистанції повинні перебувати в касках і бути забезпечені верхньою командною або суддівською страховкою, або перебувати на самостраховці, за винятком окремих місць, спеціально визначених Умовами (наприклад, у межах безпечних зон).

29.1.2. Усі судді на дистанції також повинні перебувати в касках і, при необхідності, на самостраховці.

29.1.3. Вимоги щодо забезпечення учасників виступів страховкою (самостраховкою) на кожній окремій ділянці дистанції визначаються Умовами.

29.1.4. Страховка може бути:

а) верхньою (суддівською або командною), якщо страховочна вірьовка від учасника, якого страхують, проходить через закріплений на ТС/ПС карабін, розташований вище підошов взуття учасника, якого страхують, а потім іде до учасника, що страхує;

б) нижньою (тільки командна), якщо страховочна вірьовка проходить, відповідно, через закріплений на ПС/ТС карабін, розташований нижче підошов взуття учасника, якого страхують.

29.1.5. Якщо спосіб страховки з підвіскою в одній ТС неможливо здійснити технічно, наприклад, при траверсі з перестьобуванням, можна використати страховку із точкою підвіски на карабіні, що ковзає уздовж жорстко натягнутих і закріплених перил з подвійної вірьовки з обов’язковим супроводженням карабіна, що ковзає, для періодичної точечної фіксації.

29.1.6. Вірьовки суддівської і командної страховки кріпляться до ІСС учасника тільки спереду, фіксовано і у точках, які повинні знаходитись не нижче рівня грудей учасника і виключати мимовільний переворот його вниз головою з рюкзаком вагою не менш 15 кг.

29.1.7. Суддівські і командні перила для самостраховки і пересування одночасно може навантажувати в межах однієї ділянки (між двома точками жорсткого закріплення), якщо інше спеціально не регламентовано Умовами:

а) одинарні (з однієї вірьовки) – не більш ніж один учасник і необмежена кількість спорядження і контрольного вантажу;

б) подвійні (з подвійної вірьовки) – будь-яка кількість учасників і вантажу.

29.1.8. Подвійною є вірьовка, що складається із двох окремих вірьовок або складена вдвоє одна вірьовка, у якої при натягу одночасно у всіх точках перетину навантажені обидві гілки.

29.2. Суддівська страховка

29.2.1. Суддівською страховкою забезпечуються:

а) на підйомі – тільки той, хто піднімається в команді першим – верхній учасник (той, що йде першим);

б) на траверсі – можуть забезпечуватися і інші учасники відповідно до вказівок Умов;

в) при переправі – забезпечуються всі учасники;

г) на спуску – при проведенні дитячих змагань та серед новачків, в інших випадках всі учасники забезпечуються командною страховкою.

29.2.2. Для суддівської страховки варто застосовувати тільки статичні вірьовки з хімічного волокна діаметром не менш 10÷12 мм і, бажано, страховочно-рятувального типу.

29.2.3. Кріплення суддівської страховки до ІСС учасника і її від’єднання здійснюється учасником під контролем суддів у пунктах, спеціально визначених Умовами (як правило, у ПС/ТС).

29.2.4. Суддівська страховка не повинна заважати (затримувати) або допомагати учаснику при проходженні дистанції, а також навіть торкатись потенційно небезпечних ділянок рельєфу.

29.2.5. Стежити за належним положенням суддівської страховки при проходженні дистанції (здійснювати контроль) зобов’язані самі учасники.

29.2.6. Якщо учасник зробив спробу почати рух без суддівської страховки, суддя зобов’язаний зупинити його і заставити прикріпити суддівську страховку до ІСС.

29.2.7. Якщо суддя не встиг зупинити учасника, і той пройшов маршрут без суддівської страховки, застосовується покарання у вигляді «зняття» (§9. Втрата страховки).

29.2.8. Якщо учасник після зриву (другий і т.д.) не може продовжувати підйом (наприклад, не дістає до рельєфу у висі або знесилив), не вважається порушенням плавний спуск його учасником, що страхує, з допомогою гальмового пристрою на страховочній вірьовці до проміжного або вихідного пункту початку підйому (згідно з Умовами). При цьому суддівська страховка супроводжує учасника до закінчення спуска.

29.3. Командна страховка

при подоланні маршруту лазінням

29.3.1. При пересуванні лазінням забезпечуються верхньою командною страховкою, якщо інше спеціально не регламентовано Умовами (пп. 11.1÷11.3 та 11.5):

а) на підйомі –  всі учасники, крім першого/ведучого;

При підйомі першого по суддівських перилах, крім нижньої командної страховки, учасник, що піднімається, повинен бути забезпечений підстраховкою.

Наприклад, закріплений до суддівських перил петлею з репшнура за допомогою симетричного  схоплюючого вузла у два обороти.

б) при спуску –  всі учасники, у тому числі і учасник, що спускається останнім.

29.3.2. Страховочно-гальмовий пристрій повинен кріпитися в ТС (на ПС), а не на учаснику, якщо інше не регламентоване Умовами (п. 29.3.4).

29.3.3. Учасник, що страхує, повинен:

а) перебувати завжди в ПС (ТС), на якому закріплене страховочно-гальмовий пристрій або зав’язаний гальмуючий вузол;

б) не випускати з рук тобто, постійно контролювати вірьовку;

в) перебувати постійно в рукавичках (рукавицях, що гірше) для надійного утримання напарника при можливому зриві та для того, щоб уникнути опіку рук;

г) перебувати постійно на самостраховці.

29.3.4. При розташуванні учасника, що страхує, у межах безпечної зони Умовами може бути спеціально дозволено закріплення страховочного пристрою на учаснику, що страхує.

При цьому вірьовка повинна попередньо пройти через карабін, закріплений на ТС, що розташована не нижче рівня голови учасника, що страхує, сам учасник зобов’язаний відійти від схилу на всю довжину самостраховки і виставити вперед опорну ногу для сприйняття ривка при можливому зриві.

29.3.5. При проведенні змагань на дистанціях не нижче ІV класу допускається у всіх випадках, крім спуска по вірьовці, якщо інше спеціально не визначено Умовами, страхувати:

а) однією регулюючою рукою, але без перехоплень вірьовки, тобто ковзними рухами кисті регулюючої руки уздовж вірьовки (п. 10.2.4);

б) без рукавиць, але в спеціальних рукавичках, призначених для страховки.

29.3.6. На крутому схилі командну страховку учасники здійснюють:

По-перше, за допомогою закріплених на карабінах у точках страховки (ТС):

а) страховочних пристроїв:

• з ручною фіксацією вірьовки (наприклад, «вісімка»);
• з автоматичною фіксацією вірьовки (наприклад, Grі-Grі);

б) «вузлів на тертя» – гальмуючих вузлів (наприклад, UІAA).

По-друге, за допомогою організації страховки на окремих ПС через карабін (п. 29.4), що повинно бути визначене Умовами, у випадку:

а) якщо на перегині схилу спостерігається значне тертя командної страховки;

б) якщо командна страховка організована на ПС у вигляді станції із трьох вантажних точок, розташованих певним чином щодо маршруту, який проходиться.

29.3.7. Для організації страховки учасники змагань використовують тільки маркіровані службою дистанції (наприклад, ізоляційною стрічкою) суддівські заглушені карабіни (кільця) або вірьовочні петлі, закріплені на гаках або в пристосованих для цього вантажних точках, якщо інше спеціально не визначено Умовами.

Наприклад, організація страховки на льодовому схилі на встановлених учасниками «льодобурах», але з підстраховуванням до суддівських точок (як правило, льодових проушин).

29.3.8. Забороняється застосування для страховки (самостраховки) схоплюючих вузлів, якщо інше спеціально не визначене Умовами (п. 30.2.7).

Наприклад, виключення може бути зроблене при підйомі 1-го по суддівських перилах з нижньою страховкою.

29.3.9. При утриманні учасника після зриву неприпустимо тривале зависання в ІСС, тому що обхвати ніг пережимають кровоносні судини і порушують кровообіг учасника.

29.4. Страховка через карабін

29.4.1. Страховку безпосередньо через карабін дозволяється застосовувати, якщо інше спеціально не визначено Умовами, при дотриманні вимог п. 29.4.2, тільки у випадку:

а) якщо менш 50° крутість схилу, на якому прокладений маршрут;

б) горизонтальна, полога і похила, але не крутопохила переправа використовується для пересування учасників і переміщення вантажу;

в) переходу учасників уздовж проміжних ТСП або уздовж перил, але не при траверсі лазінням;

г) в особливих випадках розташування та/або обладнання пунктів страховки.

Наприклад, при розташуванні ТС на значному віддаленні від краю перегину, утвореного між стрімким схилом і обладнаним ПС.

29.4.2. Страховку через карабін допускається здійснювати тільки в рукавицях або відповідних рукавичках. При цьому руки повинні знаходитись не ближче 0,5 м від карабіна, із забезпеченням кута охоплення вірьовкою карабіна, через який здійснюють страховку, не менше ніж 90°.

29.5. Самостраховка

29.5.1. Використання самостраховки, особливо такої, що регулюється, у сполученні з ІСС дозволяє учаснику зайняти зручну і безпечну позицію незалежно від характеру схилу: крутості, конфігурації, наявності або відсутності поличок для опори взуттям та ін. (п. 11.4).

29.5.2. Кріпити до ІСС учасника самостраховку доцільно на рівні пояса бесідочної частини ІСС, але тільки спереду і вище центра ваги тіла учасника. У сертифікованих бесідок для цих цілей є попереду спеціальна петля (не плутати з бічними петлями для підвіски спорядження!).

29.5.3. Довжина самостраховки при можливому повисанні після зриву учасника повинна забезпечити відстань підошов взуття до поверхні підніжжя схилу (полиці) не менше 1 м.

29.5.4. Нарощування самостраховки, а також використання самостраховки для нарощування командної страховки, не допускається.

29.5.5. Не допускається кріпити учаснику свою самостраховку до самостраховки або безпосередньо до ІСС іншого учасника команди.

§30. Інші вимоги щодо забезпечення безпеки

30.1. Вимоги до вузлів

30.1.1. Всі вузли при проходженні дистанції повинні не тільки мати  правильний рисунок (конструктивну схему), але й бути щільно затягнутими (п. 19.3).

30.1.2. Технологічний зазор між петлями вузла повинен виключати наявність просвітів, тобто петлі повинні щільно прилягати одна до одної.

Наявність просвіту свідчить про те, що має місце одне із двох порушень безпеки:

а) вірьовка підлягає відбраковуванню, тому що втратила еластичність і стала неприпустимо жорсткою;

б) замість альпіністських вірьовок намагаються використати для страховки жорсткі рибацькі фали або технічні шнури.

30.2. Вимоги до спорядження

30.2.1. Суддівську та/або командну страховку до ІСС учасника необхідно кріпити на окремих карабінах, навантаження яких додатково (наприклад, елементами спорядження) не допускається (п. 19.2).

Карабіни для закріплення суддівської страховки повинні мати відмінне від інших карабінів маркування (фарбування).

30.2.2. Щоб уникнути мимовільного відстібання вірьовки при проходженні через карабін, необхідно щоб:

а) карабін на гак навішували таким чином, щоб вірьовка:

• вільно (без перекручування) проходила через карабін;
• у русі загвинчувала муфту карабіна;

б) петля відтяжки виходила за перегин схилу на довжину, що виключає упор карабіна в схил (забезпечувати вільне провисання).

30.2.3. На карабіні, через який проходить командна страховка на ТС (ПС) або на ТСП, не допускається закріплювати будь-яке спорядження, крім такого, що полегшує підйом учасника на момент його використання.

30.2.4. Положення карабіна в робочому стані повинно виключати додаткове навантаження уздовж поперечної осі (короткої, не робочої) і, що особливо небезпечно, безпосередньо на засувку (муфту) карабіна.

30.2.5. Засувка (муфта) у карабіна, на якому кріпиться спусковий пристрій, повинна перебувати в положенні зверху.

30.2.6. Все спорядження необхідно використовувати відповідно до  їх прямого призначення (приклад до п. 19.5.6 «а»).

30.2.7. При підйомі по командних перилах затискач повинен бути заблокований на вірьовці за допомогою карабіна, а по суддівським – над верхнім затискачем додатково в’яжеться схоплюючий вузол, який виконує функцію страховки.

30.2.8. Застосовувати затискач для натягу перил переправи допускається тільки в системі поліспаста з одним рухливим блоком, якщо інше спеціально не обговорено Умовами.

30.2.9. Все спорядження, включаючи вірьовки і контрольний вантаж, від старту і до фінішу повинні бути на дистанції закріпленими до перил або до рельєфу, до учасника, бути на учаснику або утримуватись руками.

Не підстрахованим допускається залишати контрольний вантаж і спорядження лише в безпечні зоні, що повинно бути зазначено в Умовах.

30.2.10. Якщо учасники в процесі виступу використають несправне спорядження, суддя на дистанції зобов’язаний призупинити його застосування і вимагати вилучити з ужитку або виконати заміну на справне (при наявності його у команди).

Наприклад, перебитої вірьовки або петлі з ушкодженим оплетенням.

30.3. Вимоги до контрольного вантажу

30.3.1. Готовність контрольного вантажу до безпечного транспортування на дистанції перевіряє суддя при учасниках, а забезпечення безпечної доставки контрольного вантажу від старту і до фінішу контролюють судді з техніки (§3).

30.3.2. Рюкзак з контрольним вантажем повинен бути надійно застебнутий (зав’язаний), щоб уникнути випадкового випадання всього контрольного вантажу або його частин, і закріплений до несучої вірьовки, не менш чим у двох точках (наприклад, за лямку та петлю (кільце) або за дві лямки).

30.3.3. Після старту і до закінчення виступу не допускається відкривати рюкзак з контрольним вантажем та/або залишати його на дистанції незакріпленим.

30.3.4. Учасники не повинні допускати падіння контрольного вантажу (наприклад, роняти його, зіштовхувати або скидати).

30.3.5. При переправі не допускається спільний (одночасний) рух по перилах учасника і вантажу (цугом), у тому числі контрольного.

30.4. Переправа учасників і вантажу

30.4.1. Кінці несучої вірьовки при натягу підвісної переправи закріплюють тільки до спеціально обладнаних або визначених службою дистанції вантажних точок, якщо інше спеціально не зазначено в Умовах (§5).

30.4.2. Після натягу переправи довжина вільного кінця перильної вірьовки для закріплення повинна становити не менш 1 м.

30.4.3. Не допускається закріплювати несучу вірьовку після натягу на схоплюючих вузлах або затискачах.

До початку руху по підвісній переправі або перилах всі схоплюючи вузли та затискачі не повинні бути під навантаженням.

30.4.4. При всіх видах переправ самостраховка учасників і потерпілих, виходячи з конкретних умов, повинна закріплюватися до суддівських або до командних перил.

30.4.5. При переправі забороняється переправлятися:

а) по крутопохилій і похилій переправах – головою вниз;

б) по горизонтальній і пологій переправах –  ногами вперед;

в) на блоках-затискачах по перилах.

30.4.6. При проведенні змагань на дистанціях І – ІІ класу і, навіть ІІІ класу небажано допускати:

а) спуск учасників по крутопохилих перилах;

б) розташовувати всім учасникам при переправі руки:

• при підйомі – нижче карабіна або блочного пристрою (навіть закритого типу);
• при спуску – поперед карабіна або блочного пристрою до зупинки мимовільного руху, тобто на ділянці вільного ковзання (до перегину перил);

в) переправу учасників без рукавиць.

Додаток  1

3.7.1. МАРШРУТНИЙ  ЛИСТ  №1

умов проходження  дистанції IV класу

виду «Рятувальні технічні прийоми»

ЛИТЕРАТУРА

1. Правила змагань зі спортивного туризму, погоджено Президентом Федерації спортивного туризму України 27.03.2008, затверджено заступником Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту 24.04.2008.

2. Єдина спортивна класифікація України з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор, затверджена наказом Мінсім’ямолодьспорт України 25.12.2009 № 4434 зі змінами та доповненнями від 15.02.2010 №334.

3. Положення про медичне забезпечення спортивно-масових заходів, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.10.2008 №614.

4. Коган В.Г. Соревнования по технике горного туризма. Методические рекомендации, 2-е издание. — Днепропетровск: Пороги, 2002.– 31с.

5. Коган В. Г. Бонусная система оценки результатов и новая дистанция «Связки». 3-е издание. К.: ПП «Актуальна освіта», 2004.

6. Коган В.Г. Горные соревнования. Бланки судейской документации:

Методические рекомендации. — К.: ПП «Актуальна освіта», 2006. – 72 с. + Прил.

7. Коган В.Г. Обучение в спортивном туризме. Часть 3. Судейство соревнований: Методические рекомендации. — К.: ПП «Актуальна освіта», 2007. — 108 с.